• Головна
• Історія театру
• План залу
• Контакти
• Афіша
• Гастролі
• Колектив
• Вакансії

   

За двома зайцями

Автор: bc-teatr   ‡   Дата: 21 вересня 2011   ‡   Рубрика: Новини, Популярні огляди, Репертуар   ‡  

Кожному з нас ще з дитинства відоме влучне українське прислів’я: За двома зайцями поженешся – жодного не впіймаєш! Видатний український письменник, поет, драматург Михайло Старицький ще у 19 столітті написав славнозвісну п’єсу «За двома зайцями», що є актуальною і сьогодні й досі користується неабиякою популярністю. Мало не кожний український театр має у своєму репертуарі власну інтерпретацію цієї безсмертної української класики. А художній фільм «За двома зайцями», знятий за п’єсою Старицького у 1961 році, по кільканадцять разів передивилося вже не одне покоління глядачів.

Сценічне життя «Зайців» почалося 4 листопада 1883 року в Києві. Щоправда, на тодішніх афішах писали іншу назву – «Панська губа, та зубів нема». І лише в дужках додавали: «За двома зайцями».

Напевно, далеко не всім відомий і той факт, що авторів  «Зайців» аж два: Михайло Старицький та Іван Нечуй-Левицький. П’єса Михайла Старицького  – це фактично переробка написаної ще 1875 року «міщанської комедії» І.Нечуя- Левицького «На Кожум’яках». Свого часу п’єса Нечуя-Левицького не мала успіху. За домовленістю між авторами, Михайло Старицький переробив твір на свій лад. М.Старицький зберіг практично весь ансамбль персонажів комедії, а також суть інтриги. І все ж після переробки в комедії з’явилося й чимало нового. Її сюжет став значно динамічнішим.

Ось так ця, здавалося б, звичайна собі, хоча й кумедна історія про горе-жениха, котрий хотів упіймати одночасно двох «зайців» у вигляді наречених, набула свого власного життя й пішла у світ, ставши однією з найпопулярніших і найулюбленіших українських класичних комедій.
Відтоді чимало режисерів працювало з цим благодатним матеріалом, створюючи на основі нього свої власні постановки. Деякі з них були досить вдалими, деякі – не дуже. Втім, кожна постановка має своє обличчя…

Напевно, у цьому й полягає складність для режисера: взяти усім відомий твір і зробити виставу, котра б полонила публіку і при цьому не була б схожа ні на яку іншу, щоб у глядача навіть думки не виникло порівнювати його виставу з чимось іще (чи то з іншими виставами, чи то з фільмом, чи то, навіть, з п’єсою).

Ось за таку доволі складну справу взявся і режисер Київського академічного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського В’ячеслав Стасенко, відомий за постановками «Кайдашева сім’я», «Сільвія», «Пізанська вежа», «Третє слово».
Звісно, ті, хто знає творчість В’ячеслава Стасенка, чекали від нього нового шедевру. І не помилилися!

Робота над виставою розпочалася ще у минулому театральному сезоні. І ось нарешті, довгоочікувана прем’єра!

14, 15 вересня глядачі побачили «За двома зайцями» на білоцерківській сцені. Хвилювалися усі: художній керівник, режисер, актори і навіть глядачі. Ще б пак! Усі добре розуміли усю відповідальність і складність роботи. А щодо глядачів, то вони у нас дуже гарні – доброзичливі, щирі, по-справжньому люблять наш театр і саксаганців. Втім, наш глядач ще й дуже вимогливий. Біла Церква вже зажила слави театрального міста і глядачі добре розуміються на мистецтві Мельпомени. То хіба ж можна було не виправдати таку високу довіру?

Два дні прем’єрного показу  – два дні шаленого успіху. Ось так, на мою думку, можна було б коротко охарактеризувати те, що відбувалося 14 і 15 вересня у театрі Саксаганського.

Варто зазначити, що ці перші два покази різнилися ще й тим, що роль Голохвостого грали два різні актори. Першого дня – Сергій Скляренко, наступного – Валерій Войтов. І ось інформація для глядачів – хочете порівняти, маєте подивитися виставу з обома виконавцями. Повірте на слово – ви не пожалкуєте. Обидва актори – талановиті, амбіційні і… зовсім різні. Ось і Голохвості у них вийшли теж зовсім різні. Тож дуже цікаво побачити обидва варіанти.

Окремо хотілося б сказати про виконавицю ролі Проні Прокопівни – Олену Тетерук. На мій погляд, їй вдалося створити абсолютно свою Проню. Цілісний, непересічний, цікавий, кумедний, органічний образ Проні Прокопівни вийшов у Олени Тетерук. Я б навіть сказала б, що її Проня – збірний сатиричний образ сучасної жінки, котра попри  все намагається знайти своє щастя. Вона щиро вірить у те, що робить, вона переконана у власній правоті й ні на мить не сумнівається у вірності своїх вчинків. А ще вона вийшла така безпосередня, що її по-людськи стає жаль. Втім, досить несподіваний фінал, котрий придумав режисер у цій постановці, мимоволі спонукає до думки, що все у цій історії закінчиться «хепі ендом». І Проня Прокопівна таки досягне своєї мети. А що далі? Як сказав режисер вистави В’ячеслав Стасенко під час прес-конференції для ЗМІ: «Це вже зовсім інша історія»…

16 вересня, наступного дня після того, як журналісти побачили нову виставу, вони мали нагоду зустрітися з режисером «За двома зайцями» і головним диригентом театрального оркестру Віталієм Саражинським.

Запитань у журналістів була сила-силенна! Ще б пак! Адже ще зовсім свіжими були емоції ,отримані від перегляду «Зайців». А відтак і цікавість була щирою. Відвертістю відповідав і режисер. Навіть на запитання, що стосувалися маленьких «проколів», що трапилися під час вистави і котрі помітили пильні журналісти. Втім, ми не будемо вам, шановні читачі (і глядачі) розповідати про ці нюанси. Чому? По-перше, актори дуже вдало і вчасно імпровізували, так що глядачі навіть не зрозуміли, що відбувається. По-друге, якщо хочете самі щось помітити, спробуйте це зробити ще раз уважно подивившись виставу. І по-третє, зовсім не факт, що ці нюанси повторяться. Адже живе мистецтво театру дозволяє кожного разу бачити нову гру акторів.

Цікавою була й розмова з головним диригентом Віталієм Саражинським. Вже не вперше театральний оркестр у виставах не лише виконує музику, а й є окремим повноцінним персонажем. Так було у «Кайдашевій сім’ї», так є і у виставі «За двома зайцями». Музики вправно грають у виставі, як завзяті драматичні актори. Втім, у цій постановці таких цікавинок предостатньо. Бо ж артисти балету тут співають, а вокалісти – стають драматичними акторами. Скажете, все переплуталося? Можливо, але таки виправдано і вдало.
Загалом же, від пової постановки залишилися дуже позитивні емоції і приємні враження. Тож маємо надію, що «За двома зайцями» стане ще однією візитною карткою саксаганців і матиме довге і щасливе театральне життя.

Художній керівник – заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Усков

Режисер-постановник – В’ячеслав Стасенко

Художники-постановники – Анастасія Овсянікова, Олег Сидоров

Балетмейстер – Світлана Дядюн

Хормейстер – Марина Забожна

Головний диригент – Віталій Саражинський

Дійові особи та виконавці:

Прокіп Свиридович Сірк о – засл. арт. України Іван Калініченко

Явдокія Пилипівна – Надія Моцна

Проня – Олена Калініченко- Тетерук

Секлита Пилипівна Лимариха – засл. арт. України Людмила Мерва, Ніна Кравчук

Галя – Ірина Бондар

Свирид Петрович Голохвостий – Сергій Скляренко, Валерій Войтов

Подруги Проні – Катерина Петровська, Марина Забожна

Химка – Альона Магрело, Анастасія Богачик

Пидора – Надія Теслюк

Друзі Голохвостого – Артем Бочек, Микола Головчак, Георгій Аміров

Степан Глейтюк – Олександр Коломієць

Друг Степана – Олександр Самойленко

Марта – Юлія Саражинська

Устя – Олена Кралєва

Меронія – Анжеліка Кісліцина, Анастасія Богачик

Йоська – Ігор Болховітін

Городовий – Віктор Надем’янов

Бас – Григорій Музика

Мадам в пансіоні – Тетяна Пашкевич

Дівчата – Надія Калінська, Олена Бондаровець, Яна Єфімова, Саманта Землянська, Інна Вітасік

Дами – Ольга Самусенко, Лідія Трембовельська, Олена Ярмоленко, Катерина Шамшина

Хлопці – Дмитро Ільїн, Віктор Федоренко, Віталій Старіченко, Максим Порфенцов, Ігор Баран

Фотограф – Арсен Асріян

Інтернаціональний оркестр – Петро Безлюдний, Олексій тітков, Михайло Слєсарєнко, Дмитро Брагін, Сергій Ярославський, Андрій Ільницький

До сторінки залишено 3 відг.

Залишити відгук

© 2009 Київський академічний обласний музично-драматичниий театр ім.П.К.Саксаганського м. Біла Церква
Київський академічний обласний музично-драматичниий театр ім.П.К.Саксаганського м.Біла Церква