Віват, саксаганці!

Автор:   ‡   Дата: 11 липня 2009   ‡   Рубрика: Новини, Огляди та Інтерв’ю   ‡  

Віват, саксаганці!Ось і відлунали прощальні фанфари 75-го, ювілейного, сезону Київського обласного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського.

Закриття сезону – це водночас і сумно, і радісно. Сумно тому, що у палких шанувальників театру впродовж кількох місяців не буде нагоди переглянути вистави, знову й знову насолодитися грою акторів. Але це все не надовго! Адже невдовзі буде відкриття нового сезону, вже 76-го! З оновленими силами, енергією, бадьорістю, завзяттям зустрічатимуть нас саксаганці.
Та згадаймо, що приніс нам ювілейний сезон…

75-й видався напрочуд яскравим, плідним, таким, що дійсно залишає в пам’яті чудові спогади і викликає невеликий сум у зв’язку із завершенням. Підросла і змужніла на сцені когорта молодих акторів, впевнилися і стали ще соліднішими старожили театру.

Наприкінці осені, у подарунок до 75-річчя театру, саксаганці отримали оновлене приміщення. Нарешті театр став схожим на театр.

А скільки чудових моментів подарували актори!!! І все завдяки неперевершеній грі, таланту, майстерності. Вони дарували її своєму глядачеві в прем’єрах: “Зніміть офіціанта з небес, або Навіщо нам торішній сніг”, “Такі вільні метелики”, “Поминальна молитва” “Пізанська вежа”, “Скляний звіринець”, а також в дитячих – “Мауглі”, “Hot dogs & cold cats”, “Сюрприз для Пеппі”, “Під Великим Роджером”.

З успіхом у переповненій залі проходили вже відомі, доволі улюблені вистави:”Сватання на Гончарівці”, “№13″, “Блез”, “Дерева помирають стоячи”, “Дуже проста історія”, “Доньки-матері”, “Той, що відчиняє двері”, “Шельменко-Денщик”, “Перше кохання, “Сповідь від Івана”, “Химерна Мессаліна”, “Кохання в стилі бароко”, “Вип’ємо кави… з миш’яком?”, “Ромео і Джульєтта” та інші…

Завершення сезону – і знову прем’єра! Цікава повчальна комедія на 1 дію “Игроки” за М. В. Гоголем змусила глядачів задуматися над такими проблемами, як спокуса грошей, шахрайство, обман. “Кмітливе шахрайство – та невже це злочин? Це роки практики і старань!” – говорить головний герої п’єси, відомий картяр. Її величність гра – його величність випадок, і кому пощастить, знає тільки той, хто вдало навчився махлювати. Вистава варта перегляду, однак деяким глядачам не до душі було, що п’єсу М. В. Гоголя поставили українською мовою. Склалося враження, що оригінальний твір втратив свою первинність, влучність передачі діалогів. Хоч Гоголь і думав українською (як доводять дослідники його творчості), але мовою оригіналу вистава виглядала б більш природно. Але це вже другорядне, адже власне гра акторів, їхня впевненість, чудові декорації та костюми не залишили байдужим нікого – на сцені дійсно панувало 19 століття.

І, насамкінець, під час урочистого закриття 75-го, ювілейного, сезону відбулося нагородження найкращих акторів цього сезону. Ними стали: Іван Калініченко та Лідія Дяченко. Найкращим глядачем, який постійно заповнював анкети і віддавав свої голоси за улюблених акторів, визнано Наталію Луковину, якій вручили почесну грамоту та невеличкий презент-згадку – срібну підвіску.

Ми не кажемо тобі, театре, “Прощавай”! Ми тільки кажемо: “До побачення! До нових зустрічей з улюбленими виставами у 76-му сезоні!

Автор: Віка Бабак
“Наш Городок”


До сторінки залишено 3 відг.

“Нарешті театр став схожим на театр.”

Невеличке уточнення: приміщення театру стало схожим на театр, а не на колишній будинок офіцерів!

Ще й як вразила))) Наш театр зе бест!)
А ти Вікуся – умнічка)))

гарна цікава стаття, написана з натхненням, мабуть дуже вразила гра акторів і сам театр.


Залишити відгук