Вірю в своїх акторів

Автор:   ‡   Дата: 9 липня 2008   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю   ‡  

uskovЦі слова директора і художнього керівника КЗ КОР Обласного музично-драматичного театру ім. П.К.Саксаганського В’ячеслава Ускова можна вважати і його кредо, і оцінкою його стосунків з творчим колективом , і розгадкою до того успіху і популярності, які нині характерні для цього колективу. Звичайно , що успіх ніколи не приходить сам по собі, що для цього замало самих зусиль, а потрібен і професійний досвід, і постійна праця, і контакт з колективом , який базується на демократичності. Звичайно, що потрібні і здібності: акторські, режисерські, а також керівника.

Напередодні професійного свята – Дня театру кореспондент зустрівся з В’ячеславом Усковим, щоб читачі поближче познайомилися з людиною, яка постійно вкладає свій внесок у розвиток національного театрального мистецтва.

– Пане В’ячеславе, з яким настроєм Ваш колектив зустрічає своє професійне свято?

Якщо можна відповісти одним словом – з натхненням! Адже сьогодні в роботі задіяні всі актори: це мається на увазі: і старий склад, і нове поповнення, і танцювальна група, і наші музиканти, які незабаром увіллються в склад новоствореного оркестру. А що може бути радіснішим для творчої людини: для режисера, актора, музиканта ніж бачити результати своєї роботи і відчувати, що його здібності потрібні нашим глядачам.

Що дає театру назва „обласний”?

– Це новий статус, який до речі, знову повернули театру. Це дає йому чимало. По-перше, що ми вже не маємо таких фінансових труднощів, як раніше. По-друге, не лише не скорочуємо акторський склад, а навпаки – поповнюємо його новими акторами. Але найголовніше, що всі ці фактори дають нашому колективу можливості для творчого зростання. А крім того змушують нас щоразу піднімати вище планку наших можливостей: адже ми повинні відповідати статусу обласного театру.

– Що Ви сьогодні вважаєте для себе першочерговим завданням?

– Насамперед, намагаюся зробити все для того, щоб наш театр відповідав своїй назві – „музично-драматичний”. Для цього в першу чергу потрібно створити оркестр і балетну трупу , які б відповідали вимогам обласного театру. Оркестр у нас почав свої перші репетиції, незабаром будемо поповнювати танцювальну групу, будемо працювати над введенням до репертуару музичних вистав .Вже на початку нового театрального сезону плануємо поставити оперету. Як бачите: розширюється репертуар , збільшується колектив, але ж ми продовжуємо працювати в старому маленькому приміщенні, яке аж ні як не схоже на приміщення обласного театру. Тому вирішення цієї проблеми – надання нам достойного приміщення створило б сприятливі умови насамперед для глядачів, а також для режисерів та акторів.

Пане Вячеславе, а не було у Вас побоювань, коли запросили на роботу аж двадцять випускників з різних вузів?

– Перш ніж взяти молодих акторів до нашого колективу, я майже пів року їздив по різним театрам, був на репетиціях та виставах, спілкувався з ними, а вже потім запропонував їм роботу. Звичайно, що всі вони різні за характером, за підготовкою, за театральною школою – але для мене вирішальну роль у підборі грали їхні здібності і ставлення до акторської професії. А тому я не побоювався, а повірив у них, вже маючи для цього підстави.

Чи не було непорозумінь між ветеранами і новими молодими акторами?

А ось цього я дійсно побоювався, хоча мої переживання виявилися марними. Наші ветерани зустріли новеньких дуже тепло. Вони ділилися своїм досвідом, дуже тактовно і дружньо давали поради , щоб не зачепити самолюбство, а спонукати їх до творчого пошуку.

Що відбулося в театральному житті міста протягом минулого сезону? В яких жанрах ставили вистави?

Ми лише протягом минулого сезону ставили різноманітні п’єси : наших класиків, а також сучасних і зарубіжних драматургів. Серед них були і психологічні драми, і трагедії, і комедії, й історичні трагедії, і драми з елементами детективу, і, навіть, трагікомедії. Не забуваємо і про наших маленьких глядачів. Для них щомісяця в репертуарі обов’язково є декілька п’єс.

Чи можна сказати , що протягом останнього сезону змінився глядач?

– Так, можна. Якщо спочатку глядачі приходили в театр з запізненням і часто-густо були вдягнені по-буденному, то нині вже не часто зустрінемо молодих людей у джинсах і майках. Здебільшого люди одягненні святково. Але головне те, що в акторів є контакт з глядачами, що вони завжди відповідно реагують на кожну репліку, що вони підтримують їх своїми оплесками, що вони врешті решт показують своє шанування їм, коли після закінчення вистави не біжать навипередки до виходу, а дружно встають і стоячи вітають оплесками наших акторів. Так що і ми формуємо глядача, і глядач спонукає акторів грати ще з більшою віддачею.

А якими новими п’єсами поповнився репертуар цього театрального сезону?

Сьогодні намагаємося скласти репертуар таким чином, щоб до нього увійшли п’єси найрізноманітніші за жанром і різноманітних авторів: класиків, сучасників, зарубіжних драматургів.

Наприклад, „Сповідь від Івана” Анатолія Крима – це трагікомедія про сьогоднішні болючі проблеми українського фермера, який не може й не хоче зректися своєї хліборобської праці, але й не може подолати ті штучні перешкоди, які створюють йому наші можновладці. А п’єса іншого автора Олександра Морданя „Доньки – матері” про змушений вибір двох різних жінок, за який їх чекає неминуща розплата. Приємною несподіванкою для наших глядачів було цікаве нововведення: актори грали в залі, а глядачі в цей час сиділи на сцені. А „Кохання в стилі бароко” Ярослава Стельмаха про те, як господар і слуга перевдягнувшись міняються ролями і як це позначається на стосунках хазяїна з його нареченою – молодою графинею. Це постійно викликає сміх глядачів. В той же час незвичайний сюжет мелодрами Олехандро Касона „Дерева помирають стоячи” – це психологічна драма з елементами комедії, де головні герої захопившись несподіваною грою в ілюзії, вже й самі перестають розуміти: де ж правда, а де вигадка…Я не хочу надалі забирати увагу, перераховуючи всі нові п’єси, а хочу сказати одне: і наші прем’єри, і вже знайомі для глядачів вистави, мають у них успіх.

– Які вистави на Ваш погляд найбільше вразили глядачів?

– Я не може якусь із них виділити напевно, бо всі вони різнохарактерні. Але якщо навести самі факти, то „Сватання на Гончарівці” завжди проходить з аншлагом і глядачі сміються з першої до останньої дії. На „Дуже просту історію” в них інша відповідна реакція : багато жінок не можуть на ній стримувати сліз, іноді навіть чути як хтось схлипує в залі. Коли ми ставили „Ромео і Джульєтту” то здавалося б цей сюжет відомої всім шекспірівської трагедії, не дуже б зацікавив глядачів, але виявилося навпаки – нам довелося терміново ставити в залі додаткові стільці , бо не вистачило місць.

У майбутньому році Ваш колектив відзначатиме велику подію- ювілей з дня народження Панаса Саксаганського. Чи ведеться до нього підготовка вже сьогодні?

– Так ми провели у березні наукову конференцію на тему: „Життя і творчість Панаса Саксаганського”. У ній взяли участь науковці з Аграрного Національного університету , Вищого Університету Розвитку людини „Україна”, з МАУП, а також письменники, педагоги та інші представники інтелігенції. Ми вже були запрошені і побували на науковій конференції в Києві і Одесі. Були на Міжнародному театральному фестивалі в Миколаєві. Наш театр їздив на гастролі до Житомира і Дрогобича. Ми сподіваємося, що гра наших акторів не розчарує шанувальників. Нині готуємо до ювілею збірку нарисів про наш театр.

– Які у Вас творчі плани на майбутнє?

– Найближчим часом у квітні, будемо брати участь у театральному фестивалі у Запоріжжі під назвою „Добрий театр”, а пізніше – в театральному фестивалі у Херсоні „Мельпомена – Таврія”. Наступний ювілейний 75-й сезон хочемо відкрити музичною виставою. Але наше найголовніше і постійне завдання – це завжди рухатися вперед, якомога більше глядачів захопити театральним мистецтвом і працювати з такою самовіддачею, щоб наше національне мистецтво належно цінували й далеко за межами України.

– Дякую – Пане В’ячеславе , бажаю Вам і вашому колективу подальших успіхів, постійної творчої наснаги, і ще більше шанувальників творчості „саксаганців”.

Інтерв’ю підготував Богдан Терен.



Залишити відгук