У Фігаро весілля – запрошуються всі!

Автор:   ‡   Дата: 14 січня 2015   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю, Популярні огляди   ‡  

Безумний день, або Весілля Фігаро „Три сестри”, „Ханума”, “Кайдашева сім’я”, „За двома зайцями”, а тепер уже й „Безумний день, або Весілля Фігаро” – всі ці вистави є не просто візитівками нашого театру та зразками найвищої режисерської майстерності – як на нас, вони складають „золотий запас” всього ціннісного надбання міста. Відтак В’ячеслав Стасенко – режисер-постановник цих вистав – просто приречений як на вислуховування захоплених відгуків, так і на утримування обраної, здобутої ним висоти.

Можливо, така оцінка творчості комусь видасться замалим не одою чи панегіриком. Ну то й що! Чому ні, коли майстер того заслуговує? Але йому ж, як нікому з нас, і відомо найкраще, як то воно непросто – ходити з лавровим вінком… Та вже нехай потерпить і цей, зворотний бік слави. Власне, він сам дав привід, запропонувавши вкупі з колегами-саксаганцями прем’єру про Фігаро та весь його безумний день.

Відразу зауважимо – склалося стійке враження, що вистава йде не те що не вперше, а, щонайменше, впродовж сезону.Хай вибачать більш уважні чи прискіпливі – „необкатаності” не видно, її немає. Шалена динаміка – як бризки шампанського, гра світла та іронічно вибухові вкраплення сучасних хітів (аж до Челентано), звуків (вертольота), спецефекти й чиста опера (браво, Максим Данилов!) – тільки тепер, після Фігаро, я знайшла це слово, котрим можна назвати сміливий, на межі виклику, підхід Стасенка до класики, – постмодернізм! Але без зайвих смакувань та брутальності. Його гра з матеріалом схожа на гру хлопчика з чужим м’ячиком: треба відчути й кураж, і пристрасть, і насолоду від забитого гола, але й м’яча пошкодити не можна…

Вкотре створив досконалу візуальну партитуру й заслужений художник України Станіслав Зайцев. Це той необхідний мінімум, який можна було наповнити тільки талановитою, яскравою акторською грою. А помаранчевий надувний диванчик – то так, сучасний елемент комедії, яка на всі часи.

А тепер скажімо слово про персонажів та людей, що в них перевтілювалися. От хоч убийте – кожен заслуговує особливої, схвальної рецензії. Потрапляння зібраних режисером акторів на ролі – більш ніж стовідсоткове. Понад усе це стосується Керубіно, зіграного улюбленцем публіки Валерієм Войтовим. Він був і кумедним, і чарівним (особливо з крильцями ангела), і бешкетником…

Зал реготав од реплік вічно п’яного садівника Антоніо – Віктора Надем’янова, який постійно швендяв з орхідеєю в горшку. Дуже доречним виявився заїкастий суддя у виконанні Святослава Фехтела, як і його потішний та занудний „дуб-дубдубльмен” Віталій Святослав!

Такою собі іскоркою виявилася Фаншетта – Анастасія Богачик, а Базіль, учитель музики у виконанні Бориса Пономаренка, постав у образі манірного придворного боягуза.

Суцільну насолоду викликала в глядачів кожна поява на сцені дуету істерично-млявого лікаря (Ігор Болховітін) та уїдливої інтриганки й романтично-меланхолічної жіночки не першої свіжості Марселіни у виконанні заслуженої артистки України Лідії Дяченко. Ця актриса вкотре нагадала нам, що дуже часто сміх і сльози тісно сусідять в житті і що для неї самої немає нічого неможливого.

Ще одна пара – граф Альмавіва – Сергій Скляренко й графиня – Олена Тетерук – то наче окреме блискуче двоголосся у цьому злагодженім хорі! Наш особистий вдячний комплімент Олені, чудовій комедійній актрисі. Вона була настільки органічна в запропонованому образі заплаканої, засмиканої жінки, з хустинкою в тремтячих пальчиках і таємничою крихітною пляшечкою в кишені, з гикавкою і шморганням носом, що, здається, саме такою і мусить бути графиня, якій постійно прагне зрадити чоловік.

Блискуче зіграла Сюзанну й Анастасія Метальникова. Дотепна й розумна, впевнена й весела, вона схожа на дівчат, котрі знають собі ціну, але відкриті для справжнього кохання. Що ж стосується Фігаро, то, мусимо зізнатися, трохи хвилювалися, наскільки справиться з цією роллю Юрій Доник. Навіть попри те, що бачили його достойну гру в інших виставах. Але зворушлива, крізь сльози, сцена зустрічі з матір’ю, гіркота його славетного монологу, справжній біль, що читався в поставі, коли він тільки допустив, що Сюзанна може обманути, – переконали: він – Фігаро.

Відтак ще раз респект Стасенкові. Особливо за його вміння в потрібний момент надати право першої скрипки кожному персонажу, а значить – кожному актору. Це свідчить про великий дар любити своїх колег. А втім, у любові до саксаганців можемо з режисером посперечатися ми – глядачі, котрі серед цієї важкої зими йдуть до них на зустріч, як на побачення з надією…

Валентина Храбуст «Громадська думка»


До сторінки залишено 6 відг.

Дуже полюбилася ця вистава, саме завдяки постановці В’ячеслава Стасенка. Тому і дивилася її разом з сім’єю шість разів і неодмінно прийду ще. Дуже вразила гра улюблених акторів і вокалістів, особливо Валерія Войтова, Олени Тетерук, Романа Вдовики. Взагалі всі молодці, БРАВО!!!

Спасибо за суперовый спектакль “Фигаро”.Получили море удовольствия и позитива.Игра актеров потрясающая,очень круто сыграла графиня,а красотка Сюзанна просто-the best.Спасибо!!!

Надзвичайне задоволення від поєднання класики і сучасного гумору. Актори молодці!

Отримали з дружиною неабияке задоволення від цього щаленчного феєричного дійства. Насміялися досхочу. Такі милі носталгічні дрібники як цукерки “Киів”, пластмасові стаканчики:) залишили теплі спогади в наших серцях. З перших хвилин появи лікаря на сцені, зрозумів, що якраз так і повинен виглядати лікар. Супер!!! Молодці!!! Вистава в Черкасах 25.04.2015р.

1 марта 2015 года в Доме Офицеров на спектакле “Женитьба Фигаро” я открыл для себя Ваш театр и Вашу труппу.
Качество – вот, что поразило меня больше всего.
Отличнейшая постановка, прекрасная игра актеров и нестандартные вставки (Оперное пение, электрогитара, ла-ла-ла-ла, Челентано, полет вертолета) очень порадовали и придали энергичности спектаклю.
Несмотря на то, что спектакль только совсем недавно был поставлен, выглядит он так, как будто его играют уже не первый сезон.
Все отточено, и даже маленькие роли были яркими (цветочник, помощник судьи).
Во время поклона артистов так хотелось увидеть на сцене и режиссера.
Сожалею, что на спектакль пришел неподготовленный, то есть без цветов.
А подарить их хотелось Сюзанне (Метальниковой Анастасии).
Но я исправлюсь, и вскоре прийду к вам еще.

Кстати, собираюсь посетить вашу версию “Гарнира по-французски”.
Ранее я видел как минимум 3 разных постановки этого спектакля.
Причем одна из них та, в которой играли Хазанов (Бернард) и только появившаяся в то время Анастасия Заворотнюк (Сюзетта).

Так что, до встречи.

ПрекраснА вистава!!! Ми були 13.12.2014р на Прем”єрі і спостерігали за Блискучою грою акторів – Лідією Дячено – як Завджи – THE BEST!!! Оленою Тетерук – УмнічкА!!! Валерїєм Войтовим – НеперевершениЙ “Керубіно”!!! Сергієм Скляренком таким Харизматичним “Графом”!!! З ВеличезноЮ насолодою слухали Максима Данилова та Катерину Петровську – Ш_И_К_А_Р_Н_О!!! Дуже ВраженІ постановкою Режисера – ВИ – ЧУДОВИЙ та ТАЛАНОВИТИЙ!!! Завдяки саме Вам ця ВиставА, як на мій погляд – зі смачною “РОДЗИНКОЮ”!!!!!


Залишити відгук