Театр Саксаганського – куточок Київщини, де душа розправляє крила

Автор:   ‡   Дата: 15 березня 2017   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю   ‡  

Відродження культури – важливий крокСеред пилу буденності, серед суспільних і особистих проблем людині життєво необхідні ковток натхнення, іскра емоції, промінь світла… І як добре, коли вони знають, де це знайти. Де можна посміятись і поплакати, забути про негаразди і загорітись новими ідеями, повернути молодість серця і зазирнути у майбутнє. Всі ці можливості дарує мешканцям Київщини Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського, який базується в Білій Церкві. Один із найстаріших театрів України, він збагачений досвідом попередників, креативністю молодих майстрів сцени і щедро ділиться цим багатством із глядачем.

Заснований у 1933 році як Четвертий Київський обласний робітничо-колгоспний театр, він був один із восьми театрів такого типу у Київській області. Як нелегко було вистояти у вирі історії свідчить той факт, що залишився лише один. Не дивлячись на всі труднощі за час своєї історії – і брак фінансування, і тимчасову відсутність приміщення, і періоди занепаду, аж до закриття, – театр вистояв і сьогодні гідно несе ім’я корифея українського театру Панаса Саксаганського. Можливо, тому що зародився на благодатному мистецькому ґрунті, адже саме в Білій Церкві Лесь Курбас вперше у 1920 році поставив «Макбета» українською мовою. Можливо, завдяки самовідданому служінню митців, які в різний час давали йому дихання. Можливо, завдяки глядачам, яких жага культурного і духовного збагачення веде до храму мистецтва.

Сьогодні Київщина по праву пишається своїм театром, справжніми професіоналами, які тут працюють і прославляють свій край в Україні і світі.

Справжній злет у житті театру можна спостерігати протягом попередніх десяти років. Колектив поповнився молодими фахівцями. Репертуар розширився і урізноманітнився – сьогодні у ньому 64 вистави та театралізовані шоу-програми. Кількість глядачів збільшується щороку в середньому на 20 відсотків. Завдяки високоякісним постановкам, мудрому керівництву та ретельній роботі з глядачем театр розширює коло своїх шанувальників у Білій Церкві, в Київській області та в Україні.

Пріоритетним напрямком роботи театру з глядачами Київської області можна вважати залучення мешканців Київщини до перегляду вистав на базі театру. Це зумовлено тим, що кошти для гастрольних виїздів колективу, на жаль, не виділяються, а для вивозу деяких вистав і показу на непристосованих для цього майданчиках немає технічних можливостей. Відчуваючи відповідальність перед глядачем, саксаганці не можуть дозволити собі грати вистави, які втрачають художню цінність через невідповідне освітлення чи погану акустику… З іншого боку – хочеться, щоб кожен глядач мав змогу долучитися до кращих творчих здобутків колективу. Повною мірою це можливо на рідній сцені саксаганців у Білій Церкві. Тому й зростає кількість глядачів, які приїздять сюди з усіх куточків Київщини. Щовечора тут можна зустріти гостей з Миронівського, Рокитнянського, Фастівського, Обухівського, Вишгородського, Таращанського, Володарського, Кагарлицького, Богуславського районів. Дбає театр і про глядачів із віддалених від Білої Церкви районів. Вони мають можливість переглянути вистави у приміщенні Центрального будинку офіцерів збройних сил України у Києві, спеціально орендованому з цією метою.

Враховуючи те, що не всі глядачі все-таки мають можливість відвідати театр у Білій Церкві, саксаганці бажані гості у містах та селищах Київської області (Бориспіль, Васильків, Богуслав, Обухів, Миронівка, Фастів, Тараща, Володарка, Макарів, Іванків тощо) з виставами й концертними програмами.

Звичайно, така праця потребує повної самовіддачі, постійного творчого горіння і усвідомлення високої місії  кожного, хто іменує себе «саксаганцем». Але щирі оплески глядачів, усмішки і сльози співпереживання під час вистав і довірливі відгуки дають сили і наснагу для нових звершень.

«Щиро дякуємо! Отримали задоволення від перегляду! Для мами трьох синів вистава «Дерева помирають стоячи» – це актуально та повчально! Планую приїхати із синами» Леся, Богуслав.

«Дуже вдячні за прекрасну гру акторів та сам спектакль «Самотня леді»! Дуже будемо чекати Вас та Ваш театр в нашому містечку на гастролях! Ми знаємо Вас вже з 2015 року й дуже чекаємо! Хай щастить Вам у житті та творчості». З повагою, іванківці.

«Вчителі Богуславської спеціалізованої школи №1 щиро дякують талановитим акторам, майстрам театральної справи за хвилини справжнього щастя! Бажаємо колективу театру найкращих творчих успіхів і аншлагу на всі вистави!»

«Дякую за чудовий настрій, який подарував оркестр перед виставою, та тему для роздумів, масу емоцій та почуттів після перегляду вистави. Усьому колективу творчого вогнику, здоров’я, наснаги та довгих років щасливого життя! Хай Вам щастить!» Гості з Дмитрівки та Яготина.

Актори «молодого покоління», які влаштовувались до театру  Саксаганського в пору його оновлення – у 2007, 2008 роках, –  досі часто згадують свій перший приїзд до Білої Церкви. Знайти дорогу до театру було майже не реально – білоцерківці просто не знали про його існування. Минуло десять років. Запитайте сьогодні про театр Саксаганського в мешканців не лише цього міста, а й Василькова, Сквири, Іванкова, Гребінок, Броварів, Фастова, Борисполя… «Наш театр? – з гордістю перепитають вони. – Це в Білій Церкві». І радісно розкажуть про рідний кожному куточок Київщини, де душа розправляє крила…

Тамара Ткаченко



Залишити відгук