Театр імені Саксаганського відкриває 83 театральний сезон!

Автор:   ‡   Дата: 9 серпня 2016   ‡   Рубрика: Найближчі заходи, Новини, Огляди та Інтерв’ю   ‡  

Вячеслав Усков10 серпня у Театрі імені Саксаганського – грандіозне відкриття 83 театрального сезону! Сьогодні хочемо привідкрити завісу наступного сезону та поділитися з Вами, дорогі глядачі, деякими планами та сподіваннями. А найкраще це зробить, звичайно, директор театру.
Отож презентуємо Вашій увазі інтерв’ю з генеральним директором – художнім керівником театру – заслуженим діячем мистецтв України В`ячеславом Валентиновичем Усковим. Інтерв’ю провів Андрій Рябікін.

-В’ячеславе Валентиновичу, завершення 82 театрального сезону ознаменувалося виходом у світ двох неперевершених прем’єр, які стали справжнім відкриттям у культурному просторі не лише Київщини, а й всієї України. Це – «Нехай одразу двох не любить» за Михайлом Старицьким та «Баба Пріся» Павла Ар`є. Скажіть, будь ласка, це був ризик чи планова робота взяти саме ці постановки?

-Ні, це не був ризик. Театр був готовий до цього. Та я можу зробити висновок: так робити не можна з точки зору маркетингу. Дві прем’єри: в одній ще не поставлено знак оклику, а вже на підході наступна. Тепер мені потрібно давати завдання маркетологам, щоб вони заново рекламували ці вистави, адже переглянуло їх всього 600 людей. Вкінці минулого сезону проходила велика рекламна кампанія для цих прем’єр, але тепер потрібно починати заново. Це я кажу виключно як директор.

-Десятого серпня відкривається новий театральний сезон, а у службі маркетингу мені сказали, що квитків на ці вистави майже немає. Як ви думаєте, у чому секрет такого успіху?

-По-перше, теперішнє життя і атмосфера у суспільстві цього бажають. І колись дуже давно я говорив про те, що у нас дуже важко з українською класикою. А сьогодні театр переживає період, коли він здатен ставити такі серйозні спектаклі. «Нехай одразу двох не любить» – вистава за п’єсою «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького. Звичайна, побутова мелодрама – так вона написана Старицьким. Але ми постаралися вибрати з неї все те, чим можна пишатися. Українська атмосфера, яка близька українській людині. Здавалося б, звичайна мелодрама, а в інтернеті вже неодноразово читав відгуки: «Слава Україні!».

-Тобто, Ви досягли того, чого сподівалися,- сучасного звучання?

-Так, сучасного звучання. І у людей виникає гордість. Вони відчувають величність українця у звичайних побутових речах. Це дуже зворушує глядачів. Від цього глядачі стають щасливими… «Баба Пріся» – вистава, яка не може не вразити. У спектаклі закладена така сильна генетична українська база, яка зачіпає усіх. Тому йдуть на неї, щоб відчути себе українцями, щоб виникала гордість, за те, що українці, і що мистецтво у нас теж українське. Сьогодні у нас дуже багато патріотів, які люблять свою Україну і радіють разом з нами за те, що такі витвори мистецтва народжуються у нас на Батьківщині.

-В’ячеславе Валентиновичу, Ваша крайня робота у театрі – вистава «Нелегалка». І все ніяк не доходять руки взяти нову постановку, тому що дуже багато адміністративної роботи. Скажіть, будь ласка, як Ви дивитеся на роботи інших режисерів? І чи вторгаєтеся у їхній творчий процес? Ви допомагаєте, підказуєте?

-Я роблю все, щоб режисерам було комфортно працювати. Та, перш ніж приступити до постановки, відбувається довготривала робота. Я – художній керівник театру. І це правильно, коли в театрі відбувається так, як це бачу я. Тут працюють ті режисери, які це розуміють, які розуміють мене. Моє завдання – підтримувати їх, допомагати, створювати всі умови, щоб все здійснювалося так, як хочуть вони. Чи бувають моменти втручання з моєї сторони? Так, бувають. Але в нас існує художня рада, яка приймає і п’єсу до роботи, і виставу – для показу глядачам.

-Чи плануєте Ви, все ж таки, у 83 театральному сезоні поставити виставу як режисер?

-Мені важко сказати це сьогодні. Для цього необхідно мати, окрім часу, ще і дух. Я сьогодні в такому стані, що не впевнений, чи можу точно сказати, як я буду жити і розуміти завтрашній день. Можливо, саме у 83 театральному сезону мені захочеться ставити. І я хочу ставити. Та зараз у мене інша проблема: я починаю сезон без трьох заступників директора. З різних причин… Тому для мене сезон починається дуже важко. Та я мрію поставити виставу. Якщо чесно, у мене є пакет з восьми п’єс, які я готовий ставити вже сьогодні. Але для цього потрібен час. І ще: я хочу, щоб штатні режисери були задіяні і мали можливість працювати. Хочеться запрошувати режисерів, щоб вони вносили, так би мовити, «нову кров» у колектив. Я надіюся, що в нас буде ставити якийсь спектакль режисер із Грузії. Є депутат, який буде займатися питаннями співпраці України та Грузії, тому покладаю на його діяльність великі сподівання. Напевно, ти зараз поставиш запитання: які ж плани на 83 театральний сезон?

-Так, хочу Вас процитувати: «У новому сезоні нас чекає бум вистав для дітей»…

-Так, цей бум буде. От ми одразу з початком сезону приступаємо до роботи над виставами для дітей. Це: «Аліса у країні чудес», «Карлсон, що живе на даху» та дві новорічні казки – одну будемо показувати на базі, іншу – на виїздах. Будуть і «Пригоди Буратіно» на прохання глядачів. А також – «Спляча красуня», теж на замовлення. Чому? У нас сьогодні достатньо вистав для дорослого глядача, а на дитячі – великий попит. Тому у новому сезоні ми буде показувати вистави для дітей не лише у неділю, а й щосуботи. Хочеться, щоб у репертуарі було до 20 казок.

З вистав для дорослих плануємо «Сімейні справи» Р. Куні у режисурі Артура Прокоп`єва, який уже приступив до початкового етапу роботи. До кінця сезону він також буде ставити «У джазі тільки дівчата». Ще: «Биндюжник і Король», який теж ставитиме хтось із наших режисерів. Ігор Славінський працюватиме над постановкою «Афінських вечорів», у головній ролі буде задіяна заслужена артистка України Світлана Волкова. В’ячеслав Стасенко зараз розпочне роботу над історією про Карлсона. Також у нього є ще чотири пропозиції щодо майбутніх постановок. Ще я шукаю режисера для постановки вистави про наше місто – «Ярослав Мудрий». Це – моя мрія. Анатолій Крим адаптує п’єсу «Остання любов Мазепи» під наш театр, під Білу Церкву. Я вже говорив, що хочу, щоб у нашому театрі появилися вистави, близькі нашому місту. Думаю, що у квітні у репертуарі нашого театру буде документальне шоу «Вогні Юр’єва».

-Маємо надію, що всі задуми здійсняться! Про творчу підготовку на 83 театральний сезон ми почули. А що ж зараз відбувається у театрі? Для телебачення нам необхідна була картинка, ми заходимо, а у театрі – голі та пусті стіни. Бачу, Ви готуєтеся не тільки творчо.

-Як кажуть, театр починається з вішалки. Тому, звичайно, ми хочемо, щоб глядачі у новому сезоні прийшли в оновлений та свіжий театр. Так, ми робимо серйозний ремонт. Думаю, він буде помітним. Сподіваюся, що наші глядачі будуть радіти разом з нами. Попередній ремонт, зроблений сім-вісім років тому, мав уже не той вигляд. А мені не хочеться підводити білоцерківців. Бо білоцерківці люблять приводити у театр своїх гостей. І вони розхвалюють театр. Тому у нас буде дуже красиво. Буде навіть новий паркет. Як я говорю: ми навіть траву на вулиці фарбуємо у зелений колір!

-Наша бесіда підходить до завершення. І, як завжди у наших інтерв’ю, наостанок – цитата з попереднього інтерв’ю з Вами: «За роки моєї роботи в театрі я і увесь колектив багато чому навчилися. Ми навчилися ставити спектаклі, ми навчилися брати від творчості все, що треба брати. Ми навчилися робити висновки з помилок, як кажуть, на ходу, враховуючи інтереси глядачів та їх очікування. Цьому ми навчилися. Коли театр пустіє, то це провина, в першу чергу, директора. Якщо наш театр почне пустіти, то це буде тільки моя провина! Потрібний нюх. Якщо його немає – театр пропав!»

-Керівник повинен бути прагматиком і бачити хоча би на кілька років вперед. Так, театр – колективна робота, але багато чого залежить лише від керівника. Я не скидаю з себе відповідальності. Так, у всьому винен я – і в хорошому, і в поганому. Так доля у керівника театру. Про своїх працівників я знаю майже все, бо театральний колектив – це велика сім`я, а їхнє благополуччя та творчі підйоми у великій мірі залежать від мене. Віват, театр! Ми відкриваємо 83 театральний сезон!

-Дякую, В’ячеславе Валентиновичу, що знайшли час у насиченому графіку та дали згоду на це інтерв’ю. Бажаю Вам міцного здоров’я, терпіння та тієї поваги від колективу, яка існує зараз!



Залишити відгук