«Щоденники Адама і Єви» – на сцені театру Саксаганського

Автор:   ‡   Дата: 19 серпня 2011   ‡   Рубрика: Репертуар   ‡  

17 серпня у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського відбулась чергова прем’єра.  Цього дня у театрі давали «Щоденники «Адама і Єви» за Марком Твеном.

Цікавий і незвичний для нашого міста хід зробили саксаганці: перед вечірнім показом (на який, до речі, квитки були продані задовго до прем’єри), був влаштований денний допрем’єрний показ вистави для преси.

Білоцерківські медійники – затяті театрали. Тому вони з радістю прийняли пропозицію театру і прийшли подивитися «Щоденники Адама і Єви». Тим паче, що саме під час цього прес-показу вони мали можливість користуватися  фото та відеокамерами, не заважаючи публіці.
Вистави йде у малому залі, де лише кілька десятків місць для глядачів і немає сцени як такої. Тому усі дії акторів сприймаються, як продовження невимушеної бесіди. Часто й глядачі стають активними учасниками театрального дійства, вже й самі не розуміючи, що це – сценарний план чи повна імпровізація акторів?

…У залі гасне світло і розпочинається  велике таїнство…
Чоловік і Жінка – дві абсолютно різні планети Світобуття, котрі обертаються  своїми орбітами та мають при цьому сильне взаємне тяжіння. Кожен із них переконаний, що саме його погляди на життя, переконання, звички, дії  є єдино правильними. А ось інша Істота – якась незрозуміла, недосконала, недолуга, і, звичайно ж, абсолютно не права. Напевно, поява цієї іншої Істоти – результат  якогось  невдалого експерименту…

«Ну як було добре,-  міркує Чоловік, – коли я був у Райському саду зовсім один. Ніхто не діставав мене дурними балачками, не набридав своєю постійною присутністю, не вигадував безглуздих назв для оточуючих тварин і рослин. І взагалі, неділя тривала для мене цілих шість днів тижня!»

«І як тільки ця Істота  може існувати без мене? – дивується Жінка. – Адже він без моєї допомоги і підказки не може навіть здійснити елементарних речей. Він вважає, що основні його заняття – відпочивати і керувати. Я мудріша за нього, але не покажу йому цього, бо ж не хочу його ображати. Я підштовхуватиму його до рішучих дій, я вкладатиму у його думки свої бажання так, ніби то це його власні рішення».

–  Вона така дурненька!

Він такий дурник!

…Ми не можемо жити один без одного. 

Краще  з Нею без Райського саду, ніж Райський сад без Неї!

Я люблю Його! Не можу пояснити за що, але знаю, що люблю. Я готова народжувати в муках заради цієї Любові!

Ось він, один із основних законів діалектики  – єдність і боротьба протилежностей.  Чоловіки і жінки. Ми такі різні, але такі схожі у своєму бажанні кохати і бути коханими, пізнавати таємниці буття і просто бути щасливими. Ми створені один для одного і не можемо бути поодинці.  То ж чи варто марнувати дорогоцінний час на визначення: хто правий, а хто ні? Адже життя таке прекрасне і таке коротке. Може варто просто любити і поважати одне одного і насолоджуватися кожною миттю, подарованою нам Всевишнім?
Такі міркування приходили до мене при перегляді вистави.
Втім, це лише моя власна думка, як пересічного глядача. Впевнена, що кожен з глядачів матиме своє  бачення і трактування «Щоденників Адама і Єви» у виконанні саксаганців. Тим паче, що постановка легка, весела, з тонким гумором – все у дусі Марка Твена.

Мені б хотілося відзначити цікаву режисерську роботу Володимира Воробйова. За словами самого режисера, він намагався вийти за рамки стереотипного  бачення образів головних героїв. Мовляв, Марк Твен мав на увазі дещо інше, ніж просто оголені Адам і Єва, котрих зазвичай представляють студенти-актори. І я особисто, теж погоджуюсь з цим твердженням.
Актори Всеволод Шекіта і Світлана Лановенко, на мій погляд, блискуче впоралися зі своїми ролями. Більше того, здається, їм майже не довелося втілюватися в образи. Принаймні, складалося враження, що вони просто грають самих себе. Іскрометний гумор, кумедні ситуації, що списані з життя, нагадують, що так було завжди – від Адама і Єви, так буде і надалі, допоки існують Чоловік і Жінка. Тож лише щирі почуття, любов, повага і світлий гумор допомагають знайти їм спільну мову і зрозуміти, що вони – творіння Бога і створені один для одного…

Після перегляду вистави журналісти були запрошені на прес-конференцію за участю режисера вистави Володимира Воробйова, акторів, котрі виконують ролі у «Щоденниках Адама і Єви», Всеволода Шекіти та Світлани Лановенко. Медійники мали гарну нагоду поділитися з ними враженнями від щойно побаченої вистави та поставити свої запитання. Саксаганці відверто відповідали на усі запитання журналістів. Загалом, можна сказати, що зустріч вийшла по-справжньому щирою і незаангажованою. Під час бесіди висловлювалися і критичні зауваження, і побажання, і власні думки та міркування. Тож, сподіваємося, що ця зустріч буде корисною як саксаганцям, так і  представникам преси.

А ввечері цього ж дня «Щоденники Адама і Єви» презентували широкому загалу. І треба зазначити, що публіка гарно сприйняла нову постановку саксаганців. До речі, квитки на прем’єру були  розкуплені задовго до показу. Враховуючи те, що вистава йде на малій сцені, чимало охочих подивитися її, не змогли потрапити на прем’єру. Тож, ідучи назустріч побажанням глядачів, було вирішено продовжити прем’єрний показ. Відтак «Щоденники Адама і Єви» йтимуть у театрі Саксаганського 30, 31 серпня, 1, 7 та 8 вересня.  Поспішайте придбати квитки!


До сторінки залишено 3 відг.

Свое знайомство з театром розпочала з цієї вистави. Що я можу сказати… Мені сподобалося.Особливо коли Адам запросив підспівати мого чоловіка, це було щось…Дійсно сходіть, не пожалкуєте

Вистава залишила чудові согади. Сподобалось все, і гра Світлани і Всеволода, і якесь дивне єднання з публікою в залі. Ніби-то коротка вистава, але якась така… Варто прийти. Як сказав хтось, виходячи з залу: “на одном дыхании смотрелось”. Справді.Сходіть, не пожалкуєте.

Відвідала прем”єру. На мій погляд, вистава нагадує телевізійне шоу для домогосподарок. Показана пересічна сім”я з буденними проблемами, і складається таке враження, що змінити нічого не можна. Я не відчула любові між Адамом і Євою, а тим більше поваги. Хотілось би, щоб така вистава навпаки нагадувала людям про справжні почуття, а не щоденні “кухонні” сварки.


Залишити відгук