«Самотня леді» полонить серця

Автор:   ‡   Дата: 18 січня 2012   ‡   Рубрика: Анонси, Новини, Популярні огляди, Преса   ‡  

Минулого тижня у театрі Саксаганського відбулася непересічна подія. Напевно, глядачі не одразу б упізнали у почесних гостях, що сиділи у залі, відомих людей, що мають безпосереднє відношення до вистави, що того дня йшла на сцені театру –  «Самотня леді». Втім, їхні імена були оголошені, їм були вручені квіти і всі глядачі побачили, з ким мають честь дивитися прем’єрну виставу.
Театр Саксаганського Біла ЦеркваОтож, знайомтеся:
-Автор п’єси «Самотня леді», – видатний режисер, актор, драматург, сценарист, заслужений діяч мистецтв України Ігор Якович Афанасьєв з дружиною.
-Режисер-постановник вистави «Самотня леді», – відомий режисер, актор, заслужений артист України Ігор Миколайович Славінський. До речі, народився він у м. Фастів Київської області. Закінчив КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого. Працював у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки, у Молодому театрі, зараз – у Театрі «На Подолі», викладає акторську майстерність в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, співпрацює з театрами України.
-Відомий театрознавець, критик, педагог, кандидат мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України Валентина Ігорівна Заболотна.

Нам вдалося поспілкуватися з почесними гостями під час антракту. Втім, перш, ніж надати їм слово, повернімося до самої вистави.
У грудні 2011 року Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. Саксаганського презентував нову виставу «Самотня леді».
Минуло менше місяця з дня прем’єри, а вистава вже викликала фурор. Відверто кажучи, ця постановка досить сильно відрізняється від того, що ми досі бачили у театрі Саксаганського. Напевно, причин цьому є кілька. Для більшої частини творчої групи, яка працювала над виставою, це був дебют на сцені театру ім. П. Саксаганського. Вперше у Білій Церкві здійснював постановку режисер, актор, заслужений артист України Ігор Миколайович Славінський.
Головну роль виконує відома актриса, заслужена артистка України Світлана Борисівна Волкова, яка у цьому сезоні влилася в колектив саксаганців і для якої «Самотня леді» стала не лише новою виставою, а й першим знайомством з білоцерківським глядачем.
Роль юнака Макара виконує Віталій Святослав, для якого ця робота теж стала дебютною на сцені нашого театру.
І лише одна актриса – Наталія Сінькова вже добре відома білоцерківському глядачу. Таке незвичне і досить сміливе поєднання, стільки дебютів водночас – нові актори, режисер, автор п’єси стали ніби новим подихом, хвилею «свіжої крові» у колективі саксаганців. Звідси, напевно, і вистава, котра сприймалася зовсім по-іншому.

Бо ж не було звичного для нашого глядача «почерку» акторсько-режисерського складу саксаганців. Вважаю, що це був досить сміливий експеримент, котрий, на щастя, вдався. Білоцерківський глядач вже досить таки перебірливий і критичний. Тож уважно стежив за грою акторів – Волкової і зовсім молодого Святослава. Втім, їхня гра була достойною. І юність, і досвід показали, що вони гармонійно поєднуються.

Певна річ, присутність у залі таких поважних гостей трохи бентежила акторів, і було ледь помітне їхнє хвилювання, та це не завадило сприйняттю загальної «картинки» вистави.
Переглядаючи виставу, мимоволі замислювалася, а для якої ж аудиторії вона призначена? А після фінальної сцени дала собі відповідь: вона універсальна. Напевно, таке буває рідко, щоб і літнім людям, і юним глядачам, і людям середнього віку однаково цікаво було дивитися виставу. Втім, це так і є.Театр Саксаганського Біла Церква
«Самотня леді» – легка і водночас прониклива лірична комедія про те, що у такому непростому, інколи навіть жорстокому сучасному світі людська щирість, доброта, безкорисливість попри все, цінуються і стоять вище за лицемірство і прагнення наживи.
Більше того, щирість, довіра і людяність здатні зачепити за живе навіть найзапеклішого циніка і негідника. І не просто зачепити, а віднайти в його душі світлі нотки, дістати їх на поверхню і переродити людину. І все це відбувається просто на очах у глядачів. І не через набридлі та нудні моральні настанови, а легко, з гумором, якось навіть непомітно, і від того, – більш дієво.
Глядачі виходили із зали окриленими. Їхні очі блищали від якогось потаємного вогню, що спалахнув десь глибоко у серці. Разом з тим, вони мали піднесений настрій і щиру посмішку – відпочинок вдався!
А щоб скласти власну думку про виставу, про режисерську роботу, гру акторів – варто подивитися виставу.
Ми ж пропонуємо вам, шановні глядачі, розмову з поважними гостями.
Спочатку слово жінці – відомому театрознавцю, критику, педагогу, кандидату мистецтвознавства, заслуженому діячу мистецтв України Валентині Ігорівні Заболотній:

– Свого часу я навчала Ігоря Славінського, Ігоря Афанасьєва і В’ячеслава Ускова. Тож у мене сьогодні – несподівана радість. Це дорого коштує! Це справжній подарунок долі. Тож, спасибі вам, Біла Церкво!
Я дуже ціную сьогоднішню виставу, через те, що вона, по-перше – культурна, по-друге – красива, по-третє –  бенефісна. Вся вистава зроблена для того, щоб показати глядачам прекрасну актрису Світлану Волкову, яку я добре знаю по театрам Луцька, Херсона і тепер відбувається її творче відродження. Ми бачимо, що вона у хорошій формі, у силі, і я дуже вдячна саме білоцерківському театру, що їй дають таку можливість відродитися для сцени. З різних обставин у неї була велика перерва, і ось тепер ми бачимо, що прекрасна актриса Світлана Волкова повернулася.

Крім того, я ціную режисуру Ігоря Славінського, тому що це поетична режисура. Я не знаю, як поставиться автор п’єси до тих вкраплень, які режисер вніс у виставу, та мені здається, що вони доречні, відповідають атмосфері самої ситуації, і до того ж дають можливість актрисі бути різною в різних станах. Взагалі, Ігор Славінський відрізняється від багатьох режисерів тим, що він поетично мислить.

На мою думку, це від того, що Ігор Афанасьєв і Ігор Славінський колись вчилися у Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого на курсі у видатного російського актора, киянина Миколи Миколайовича Рушковського. Під час навчання вони здобули дуже хорошу загальну культуру, у тому числі і літературну. І не дарма Афанасьєва «потягло» в драматургію, а Славінського – в поетичну режисуру .
Театр Саксаганського Біла Церква – Тож я вітаю Білу Церкву з хорошою виставою, хорошою драматургією, з хорошою актрисою, з гарними враженнями!
Дякуємо Валентині Ігорівні і логічно ставимо запитання автору – Ігорю Афанасьєву, щодо режисерських «вкраплень» у авторський текст.
– Я взагалі вважаю Ігоря Славінського одним з кращих режисерів, можливо не лише України, а й всього пострадянського простору, тому що ця людина – одна з небагатьох, хто зберігає школу справжнього слов’янського театру (свідомо не хочу говорити українського чи російського). Це єдиний режисер, котрому я дозволяю робити будь-які вкраплення у мої п’єси, які він ставить. Я йому дуже довіряю, бо він має окрім таланту, ще й гарний смак. Я абсолютно спокійно сприймаю його зміни, як співпрацю, співтворчість.
Загалом, сьогодні у мене дуже приємний день. Я був впевнений у Ігореві, бо я вже бачив його вистави. Щодо Світлани, то зізнаюся, я був у неї закоханий, як і всі наші однокурсники. А ось білоцерківський театр я востаннє бачив 30 років тому. Тому для мене сьогодні було просто надзвичайним відкриттям – ваш театр! А відтак – і нове, надзвичайне кохання!

Я знімаю капелюха перед людиною, котра здійснила, на мій погляд, надзвичайну річ – не лише відродила, а створила новий театр у Білій Церкві – перед В’ячеславом Усковим. Сьогодні це у вас не театр, це відчуття європейського клубу для обраних, у хорошому сенсі. Для людей, котрих запрошують на якийсь інтелектуальний бенкет. І це дуже приємно!
– Під час вистави актриса використовує монологи з різних відомих вистав. Це також чітко прописано у Вашій п’єсі?
– Загалом, ні. Річ у тім, що у тексті п’єси написано, що монологи з вистав актора обирає самостійно. Наразі вистава йде у дев’яти театрах. І у кожному з них різні уривки. І це дуже цікаво!
– То ж на майбутнє Ви плануєте співпрацювати з нашим театром?
– А як же?! Звичайно! Якщо запрошуватимуть, я з величезною радістю і задоволенням працюватиму тут.
Театр Саксаганського Біла ЦеркваДо того ж, гості зізналися, що рівень нашого театру далеко не провінційний.
Ігор Афанасьєв: « Провінція? Що ви! Ось у столиці б так! Браво, Біла Церкво!»
Валентина Заболотна: «Свого часу я писала, що з провінції все і починається! Тому що саме провінція – передова територія щодо мистецтва, зокрема».
Дякуємо гостям за цікаву та відверту розмову. А всім, хто ще не встиг познайомитися з «Самотньою леді» радимо поспішати.
Нагадаємо, що:
Режисер-постановник вистави – засл. арт. України Ігор Славінський
Помічник режисера – Володимир Воробйов
Художник-постановник – Ірина Рибак
Художник по костюмах – Катерина Панчошак
Дійові особи та виконавці:
Олександра Борисівна – засл. арт. України Світлана Волкова
Макар – Віталій Святослав, Максим Цедзінський
Вірочка – Наталія Сінькова.

За матеріалами газети  “Гриф”

 


До сторінки залишено 4 відг.

Потрясающий спектакль!!! Низкий поклон главной героине Светлане Волковой – Ваше исполнение непревзойдённое!!!

Феєрверк позитивних емоцій !!! Гра акторів фантастична . Вірю!!!

Справа в тому, що перед виставою,(так трапилося), дуже хотілося спати. Приготувалася вже подрімати на плечі у чоловіка. Ось, згасне світло, думаю, хвилин 5-10 зніму втому і … Та не так сталося…!. З перших секунд гра акторів полонила, пробудила, захопила, торкнулася теплих, живих почуттів:):):) Чому, власне, я дуже рада! Не думала, що виставу, у якій грають лише три актори, буде так цікаво і приємно дивитися. Актори пре чу до ві !!!
Александра Борисовна і Макар – окремий цьом-цьом! і респект!

Це неперевершено!!! Стільки емоцій!!)) “Самотня леді” і справді справила на мене величезні враження! Думаю… ще один раз не завадить сходити саме на цю виставу)))


Залишити відгук