Новий погляд на “Історію коня” – кращу музичну виставу!

Автор:   ‡   Дата: 3 квітня 2015   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю, Репертуар   ‡  

Історія коняЄ твори, які через століття залишаються актуальними. Без сумніву, це стосується і творів Льва Толстого. Повість «Холстомер», геніально інсценізована в свій час Марком Розовським, – безсмертний твір класика, відомий шанувальникам театрального мистецтва під назвою «Історія коня», – із 2010 року можна побачити на сцені Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського.
Чи легко взяти планку, поставлену в 70-х роках легендарної постановкою в БДТ? Звичайно ж, важко. А чи потрібно? Це вже інше питання. Відомий дніпропетровський режисер Володимир Петренко має з цього приводу власну думку, яку він висловив своєю постановкою «Історії коня» на сцені театру ім. П. К. Саксаганського. Він не збирався перевершити Товстоногова і Розовського, він не вимагав від акторів грати краще або на рівні Лебедєва і Басилашвілі. Він зумів по-своєму, по-новому поглянути на вічні проблеми людства, і вистава заграла новими гранями. У центрі уваги, звичайно ж, залишається ідея Толстого, яка і в наші дні нікого не залишить байдужим. На те вона і класика …
Із вражаючою гостротою розгортається конфлікт особистості і «табуна», на фоні якого розкривається ряд інших загальнолюдських проблем, адже головного героя хвилюють далеко не кінські питання.
«Історія коня» – це історія життя Холстоміра, який був тричі нещасливий. По-перше, він був рябий. Факт, який не залежав від нього, але мав на його долю величезний вплив, – звідси і зневажливе ставлення (не такий, як усі), і нещасна любов (кохана надала перевагу іншому), і наступне нещастя – неможливість продовжити рід. Крім того, люди вирішили, що він належить не собі і Богу, як це властиво усьому живому, а конюшому.
Розмірковуючи над несправедливістю життя, Холстомір приходить до висновку, що люди керуються в житті не справами, а словами, найголовніше серед яких – «моє»: «Люди стремятся в жизни не к тому, чтобы делать то, что они считают хорошим, а к тому, чтобы называть как можно больше вещей своими. Я убежден теперь, что в этом-то и состоит существенное различие людей от нас».
Судження коня, підкреслені співом і мелодекламацією хору (табуна), вражають своєю глибиною і, в той же час, майже дитячою простотою і чистотою.
Не дивлячись на філософський зміст і трагедійність історії, вистава сприймається легко, «на одному диханні», адже весь творчий колектив, як завжди, працює натхненно і самовіддано, викликаючи у глядача цілий шквал почуттів та емоцій, які наштовхують на роздуми.
Можна багато говорити про режисерську роботу Володимира Петренка, про сценографію Ірини Рибак, про акторську гру Олександра Самойленка (Холстомір), Сергія Скляренка (князь), Олени Тетерук і Зої Полубєдової (В’язопуриха), Валерія Войтова (Милий), Артема Бочека, Олексія Головача, Олександра Поліщука, але краще, звичайно, побачити все на власні очі, завітавши до Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К. Саксаганського.
У всьому, викладеному вище, глядач мав змогу пересвідчитися ще близько п’яти років тому. Сьогодні ж ми хочемо поглянути на «Історію коня», яку розповідають саксаганці, по-новому. І маємо на це вагому причину. Навіть кілька. За результатами довгострокового (чотирирічного) опитування глядачів та аналізу відгуків у пресі вистава «Історія коня» стала лідером серед музичних драм театру Саксаганського. Виконавець ролі Холстоміра Олександр Самойленко отримав премію «Браво» за кращу чоловічу роль. І, нарешті, найголовніше – «Історія коня» грається на такому нерві, на межі людських емоцій, що в репертуарі її можна побачити не так часто. Тому радимо заздалегідь планувати свій похід до театру, щоб побачити цей, без перебільшення, хіт світового масштабу.

Запрошуємо на перегляд вистави «Історія коня» 03.04.2015 року. Початок вистави о 19:00 год. Телефон каси: 34-25-12.



Залишити відгук