Істини, на яких тримається світ

Автор:   ‡   Дата: 26 грудня 2009   ‡   Рубрика: Новини, Огляди та Інтерв’ю, Репертуар   ‡  

«Я щасливий, що я людина.
Бо людина – це міст, перехід від людини до Надлюдини».
Фрідріх Ніцше

Грудень 2009 року для Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім.П.К.Саксаганського видався багатим на події. І однією із них стала прем’єра вистави «Третє слово» за однойменною п’єсою іспанського драматурга А.Касона, яка відбулася 10  грудня. У залі театру не було вільного місця. І це не дивно. По-перше, шанувальникам театру до смаку глибока, філософська сповнена життєвої правди драматургія А.Касона. По-друге, постановку вистави здійснив молодий режисер В’ячеслав Стасенко, який здобув велику кількість прихильників серед глядачів своєю попередньою виставою «Пізанська вежа» за Н.Птушкіною. І цього разу режисер приємно вразив шанувальників театру, які з захопленням, бурхливими оплесками і квітами вітали постановника та акторів за задоволення і неповторні емоції, які пережили за ці дві з половиною години.

То у чому ж секрет успіху вистави? Це, безперечно, головна інтрига і конфлікт світоглядів – дикун, що спустився з гір, протистоїть жорстокій цивілізації. Так хто ж насправді дикун? Людина, що живе в гармонії з природою, чесна, відверта, пристрасна, чи ми, представники так званого «цивілізованого суспільства», що погрузло в брехні, ненависті один-до-одного, в жадобі до наживи, в жорстокості до всього живого на планеті? Цей конфлікт, також, знаходить своє втілення у сценографії. За задумом художника-постановника заслуженого художника України Станіслава Зайцева сценічний простір поділяється на два рівні: нижній – побутовий, іспанське патіо, де живуть і діють представники «цивілізованого» світу, з своїми досить приземленими бажаннями і цінностями. Верхній рівень – це територія головного героя Пабло, який виріс у горах, вдалині від цивілізації. Він знаходиться «над» усіма цими умовностями і «культурними досягненнями» цивілізації. Для оточуючих він – не освітчений і невихований дикун. Але насправді, на противагу іншим, він добре усвідомив, що серед дрібних речей, що оточують нас, є дві великі речі – Бог і Смерть. На протязі вистави він відкриває для себе ще одну велику річ – Кохання, яке змінює його життя, завдяки якому він і стає справжньою Людиною.

Режисеру в повній мірі вдалося розкрити основний драматургічний конфлікт, створити цілісні і багатогранні образи, передати дух епохи на рубежі ХІХ і ХХ сторіч, іспанський національний колорит і витримати жанр вистави – романтична мелодрама. Чудова музика, цікаві костюми, розроблені художницею Анастасією Овсяніковою, грамотне світлове оформлення – усе це створило відчуття довершеності, цілісності і органічності сценічного дійства. Треба відзначити, що у виставі, поряд з заслуженими, досвідченими акторами, такими як Лідія Дяченко, Анатолій Бевз, Олена Кралева, Володимир Рєпін головні ролі грали молоді актори, чий творчий шлях тільки-но розпочався  – це Олександр Самойленко в ролі Пабло та Ірина Бондарь в ролі Марго. Ірина випускниця університету театру кіно та телебачення ім.Карпенка-Карого, курс С.Мойсеєва – це її дебют, перша велика роль, з якою актриса справилася доволі успішно.

Прем’єра відбулася. Ще одна яскрава і змістовна вистава з’явилася у репертуарі театру ім.П.К.Саксаганського. Вистава, у якій творчий колектив намагається достукатися до людей нашого «цивілізованого» світу, до їх сердець, розуму. Бог, Природа, Людина – одне ціле, усі ми – частинки Бога, і тому повинні любити один-одного і берегти Красу, що нас оточує. На таких простих істинах і тримається Світ.

 

Людмила Читака для журналу «Український театр»


До сторінки залишено 7 відг.

Двічі мала нагоду переглянути дану виставу, думаю, що прийду ще не один раз. Вражаюче, постановка, передача образів, вдало підібраний матеріал. Побільше таких вистав. Дуже сподобалося. Дякую всім!!!

Дякую за шикарно проведений час!! Вистава – неперевершена!!!

Вчора ходили на дану виставу – позитивних емоцій дуже багато!!! Актори грали чудово, гарно входили в роль. З усіх вистав, які я колись бачила ця найкраща ( після вистави Дерева помирають стоячи”)

Були вчора на цій виставі. Просто шикарно!!! Отримали велике задоволення! Дивилися на одному диханні. Як завжди, прекрасно зіграли Дяченко і Кралева, можна навіть не слухати, тільки дивитися на їхнью гру. Анатолій Бевзь, невелика роль, але виконано яскраво!
Сподобалася гра актора Валерія Войтова, повністю віриш у його негативний образ. Ну і солісти були на висоті, не фальшивили, жили на сцені.

Щиро дякуємо акторам і режисеру за це прекрасне дійство!!!

Не соглашусь с предыдущим коментом. Вчера смотрели с друзьями, спектакль очень понравился. Девченки плакали… Было и динамично, и интересно, и весело, и поучительно!! Браво Саксаганцы!!!

Не сподобалося, затягнуто у часі, нудно, мало динаміки, мильна опера одним словом

Прекрасна вистава!!! Молодці актори! Молодець режисер!!! Вітаю!


Залишити відгук