Директор Київського обласного театру ім. П. Саксаганського В’ячеслав Усков: Багато талантів просто змушені їхати на заробітки, щоб прогодувати сім’ю

Автор:   ‡   Дата: 4 березня 2017   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю   ‡  

Український театр зараз переживає значні зміни. Про труднощі і перспективи процесу оновлення “Моїй Київщині” розповів директор-художній керівник Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені П. К. Саксаганського, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Усков
Вячеслав Усков
– В’ячеславе Валентиновичу, театр Саксаганського – один із найстаріших театрів України. Як колектив із усталеними традиціями входить у нову фазу реформ?
– Дійсно, театр Саксаганського діє на Київщині уже 83-й рік. Це єдиний професійний театр у нашій області. Ми пишаємося своєю історією, тим, чого досягли наші попередники. Найголовніше – тим, що вони зберегли цей осередок культури, незважаючи на численні труднощі. Адже театр, якому дав своє ім’я сам корифей українського театру Панас Карпович Саксаганський, завжди ніс це ім’я з гідністю і трепетом.

Були важкі часи в нашій історії. Довгий час театр не мав власного приміщення, був під загрозою закриття, але колектив вистояв. Сьогодні театр процвітає. Неабияку роль у цьому відіграв той факт, що десять років тому він отримав статус обласного. Київська обласна рада та Київська обласна державна адміністрація приділяють велику увагу розвитку нашого театру. Як результат – нас знає уся Україна. Театр став привабливим для фахівців високого рівня. У нас працюють кращі випускники вузів Києва, Харкова, Дніпра, Рівного, Сімферополя…

– На Вашу думку, у чому є привабливість театру ім. Саксаганського для глядача?
– По-перше, у нашому репертуарі понад шістдесят вистав. Українська і світова класика, сучасна драматургія. Зважаючи на попит глядачів, ми випускаємо за сезон близько десяти прем’єр. Оскільки в Київській області немає філармонії, ми заповнюємо і цю нішу – створюємо тематичні шоу-програми, концертні програми до державних і професійних свят. Це можливо завдяки тому, що трупа укомплектована не лише артистами драми, а й артистами балету, артистами-вокалістами. Іще одна гордість театру – оркестр. Крім різножанрових програм класичної і сучасної музики, він має досвід виступів із музикантами світового масштабу – композитором і диригентом з Австрії Куртом Шмідом, американським музикантом Ігорем Группманом. Особливу увагу приділяємо виставам для дітей. Юні глядачі – найвибагливіші і найвідповідальніші. Якщо сьогодні вони нам не повірять, то завтра, ставши дорослими, не прийдуть до театру.
– Глядачам Білої Церкви пощастило, що вони мають можливість відвідувати театр. А як же мешканці інших міст і сіл нашої великої Київщини?
– Вистави театру Саксаганського можуть побачити всі мешканці Київської області. Ми ретельно працюємо над тим, щоб дати їм таку можливість. Регулярно виїжджаємо до Фастова, Макарова, Борисполя, Василькова, Обухова… Для населення віддалених від Білої Церкви населених пунктів і, звичайно, для киян працюємо у столичному Будинку офіцерів, який орендуємо з цією метою. В кожному місті нас чекають і зустрічають, як рідних. І не лише на Київщині. В Одесі, Умані, Ніжині, Кропивницькому, Дрогобичі – по всій Україні – у нас теж є свій глядач.

А за кордоном?

– Ми працюємо в цьому напрямку і досягли вже певних результатів. Ще в 2010 році була підписана Угода про співпрацю нашого театру та Тарновського театру ім. Людовика Сольського. В рамках цієї угоди ми взяли участь у фестивалі комедії «Талія» у Тарнові. Організовували гастролі колективу в Польщі. Беремо участь у програмі стратегічної співпраці Міжнародного університету «Всесвітній театральний досвід» (м. Лондон) з театрами України. Переймаємо досвід у Словенії – там я представляв Україну на Міжнародній конференції «Мистецтво керування театром». Відвідали Угорщину, де для наших фахівців провели майстер-клас з хореографічної майстерності. Зараз налагоджуємо зв’язки із країнами Скандинавії та плануємо гастролі в Сполучених Штатах Америки, Польщі, Угорщині.

– Умови праці у театрі Саксаганського такого ж високого рівня, як і постановки?
– У нашому театрі гідна оплата праці. Крім того, ми створюємо хороші соціально-побутові умови для наших працівників. Зокрема, оплачуємо оренду квартир. На це йде багато коштів із прибутків від прокату вистав, але саме завдяки таким умовам ми сформували високопрофесійний колектив. Творчі люди – особливі. Вони щодня вкладають душу, емоції у свою справу. І ці емоції повинні бути справжніми. Артист повинен повністю віддаватися мистецтву, а не думати про побутові негаразди.

– Отже, Вам не загрожує проблема плинності кадрів?

– На жаль, у сфері мистецтва зараз велика конкуренція. Насамперед це стосується агенцій, які пропонують роботу за кордоном. Оплата праці там набагато вища, ніж в Україні. І це справжня трагедія для українського театру. Багато талантів, які могли б творити на благо нашої держави, просто змушені їхати на заробітки, щоб прогодувати сім’ю. Вони їдуть зі сльозами на очах, часто повертаються. Але втрачають при цьому дорогоцінний час і кваліфікацію. Лишається сподіватися на покращення економічної ситуації в Україні та на позитивні наслідки впроваджуваних у царині культури реформ.

– 28 грудня 2016 року на офіційному сайті Київської обласної ради було опубліковано інформацію про те, що комісія з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії вирішила «визнати роботу генерального директора, художнього керівника КП КОР «Київський академічний обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського» В. Ускова як незадовільну». Чим, на Вашу думку, продиктоване таке рішення на фоні численних досягнень театру Саксаганського?
– Я вважаю, що сталося непорозуміння. Не розумію, звідки з’явилася інформація про порушення у діяльності керівництва театру? Ми завжди діяли і діємо в рамках закону. Мене не запросили прозвітувати, не провели перевірку, а між тим звинуватили у тому, що я, як керівник, нераціонально розподілив кошти, видані театру на 2016 рік, і тому виникла потреба додатково виділити ще шість мільйонів гривень. Насправді, ці кошти були затверджені у бюджеті, а потім незаконно вилучені. Чому незаконно – бо призначалися на виплату заробітної плати, а це захищена стаття. Тому про «додаткове фінансування» мови бути не могло.

Штат у нас укомплектований згідно примірного штатного розкладу, затвердженого Міністерством культури. Більше того – за цим штатним розкладом ми не займаємо ще вісімдесят посад, які нам не потрібні. Таким чином економимо значну суму грошей. Що стосується оплати квартир для немісцевих працівників – для нас це гостра необхідність, як я вже раніше сказав. За оренду ми сплачуємо з прибутків за прокат вистав. Тобто можна сказати, що артисти самі заробляють на оплату квартир. Чутки про те, що театр винаймає найдорожче житло у Білій Церкві, безпідставні, адже це було б не вигідно нашим працівникам, які рахунки за комунальні послуги сплачують самостійно. Кожен театр має своє обличчя, тому й фінансується по-різному. Ми чітко і прозоро провадимо бухгалтерські розрахунки, надаємо звіти до відповідних структур.

Оскільки наш театр знаходиться не в Києві, а в Білій Церкві, часто не вдається донести інформацію про нашу роботу до всіх гілок влади. Інколи має місце дезінформація керівних осіб. Я особисто і весь наш колектив розуміємо це і намагаємося нашою діяльністю, нашою творчістю говорити про себе. Ми переконані, що сьогодні Київщиною керують мудрі люди, які дбають про її добробут. Культура, мистецтво – це основа духовності нашого народу. І ми сумлінно служимо цьому високому покликанню. Тому ми маємо надію, що це непорозуміння вирішиться і влада й надалі буде нас підтримувати, як і раніше.
– Як Ви ставитеся до того, що звучать пропозиції перевести театр Саксаганського на фінансування Білої Церкви?

– Біла Церква – одне з найбільших міст Київської області. Як я вже розповів, ми часто виїжджаємо з виставами до населених пунктів нашого краю. Але, на жаль, не всі вистави можна вивезти з технічних причин. Не всі майданчики облаштовані для показу. Тому до нас приїздять глядачі з усіх куточків Київщини і ми цим дуже пишаємося. Вважаю, що театр, звичайно ж, має бути обласним.

– Чи відбивається на діяльності театру політична ситуація в Україні?
– Я твердо переконаний, що театр має бути поза політикою. Для нас головний – глядач, людина. Театр промовляє до душі, а це дуже тонка матерія. Ми, як лікарі, не маємо права нашкодити. Людина приходить до нас за емоцією, а не за політичними лозунгами. Ми не диктуємо, не навчаємо, а зворушуємо і пробуджуємо найтонші порухи душі.
– В’ячеславе Валентиновичу, про що Ви мрієте?

– Я мрію, щоб депутати Київської обласної ради приїжджали до нас на вистави. Щоб вони відчули, скільки праці, любові, таланту вкладає кожен з нас у високе служіння мистецтву. Наш театр – це птах, який розправляє крила в прагненні польоту. Йому дуже потрібна підтримка, щоб злетіти…

Розмову вів Валерій Міщенко, “Моя Київщина”



Залишити відгук