Г.Серна-Вербовська “Геймовер”

Автор:   ‡   Дата: 11 грудня 2009   ‡   Рубрика: Новини, Репертуар   ‡  

Такі захоплюючі комп’ютерні ігри! В них, здавалося б, можна грати безкінечно, переходячи з одного рівня на інший… Так вважає головний герой вистави, хлопчик Сашко на прізвисько „Геймер”. Адже він проводить за комп’ютером весь день, з захопленням граючи в ігри, і забувши про друзів, рідних, про те що існує багато цікавих розваг, корисних і необхідних речей поза комп’ютером. Він готовий проміняти реальний світ на віртуальний. І його бажання здійснюється. Але він навіть не уявляє, які складні випробування чекають на нього у цьому комп’ютерному світі, адже він став заручником підступного Вірусу, який за допомогою таких легковажних „геймерів” прагне володарювати не лише у віртуальному королівстві, де він ось-ось захопить владу, а й у реальному світі.

Та на допомогу Сашкові і іншим ув’язненим „геймерам” приходять його друзі із реального світу, а також ігровий персонаж Ботік. Вони завдяки дружбі і взаємній підтримці, вмінню самостійно (на відміну від комп’ютерних героїв) приймати рішення, гнучкості розуму, кмітливості, а найголовніше, завдяки чутливій людській душі, долають усі труднощі, що стоять у них на шляху, перемагають могутнього Вірусу, звільняють заручників і рятують від загибелі не лише комп’ютерний, а й реальний світ.
Повернувшись додому, Сашко кардинально переглядає свої уподобання, і розуміє, що справжнє життя набагато цікавіше, що у ньому відкриваються широкі можливості для кожного, особливо коли поряд з тобою вірні друзі!

За жанром – це пригодницько-фантастична вистава, де за допомогою близьких сучасним дітям фантастичних героїв, різноманітних сценічних засобів, піднімається одна із найболючіших проблем сьогодення: надмірне захоплення дітей комп’ютерами, що спричиняє хворобливу залежність, обмежене спілкування з однолітками, скривлене сприйняття навколишнього сьогодення, байдужість, самотність, відчуженість і обмеженість. І саме на прикладі Сашка і подібних йому „геймерів”, які потрапили у полон комп’ютерного Вірусу, діти мають зрозуміти, що комп’ютер не є безпечною забавкою. І що у всьому і завжди треба мати почуття міри, і що у світі безліч цікавих і прекрасних речей, які не замінить найрозумніша і найдосконаліша машина.
У  серпні 2009 року вистава вийшла у прокат на сцені Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П.К.Саксаганського і зразу ж завоювала любов юних глядачів.

У виставі зайнята більшість трупи театру. Це молоді актори, які нещодавно прийшли до театру.

Головні ролі виконують: Микола Головчак, Ірина Бондар, Олексій Кучинський, Валерій Войтов, Арсен Асріян, Валерій Кічка.

У виставі багато хореографії, музичних і вокальних фрагментів, що робить її видовищною і яскравою. Сценографія є надзвичайно простою, компактною і водночас художньо змістовною. Яскраві костюми, відповідне освітлення створює атмосферу справжнього фантастичного світу. Режисерське рішення і гра акторів є такою, що заслуговує на достойну оцінку, як з боку глядачів, так і з боку фахівців.

Людмила Читака, зав. літературно-драматичною частиною театру.



Залишити відгук