Історія театру

20 серпня 1920 року вперше в Україні, в м.Біла Церква відбулася прем’єра п’єси В.Шекспіра”Макбет”. Її режисером постановником був Лесь Курбас. В цей же час в місті було створено театральну студію “Березіль” до якої увійшли молоді самодіяльні артисти.

У 1923 р. вона була реорганізована у Державний театр, який діяв лише до 23 жовтня

1933 року – до часу, коли було репресовано Леся Курбаса.

30 грудня 1933 р., за наказом Наркомпросу УРСР, відкрився новий театральний колек-

тив 4-й Київський пересувний робітничо – колгоспний театр.

У 1937 році Радою міністрів України театру було присвоєне ім’я П.Саксаганського.

З початком Великої Вітчизняної війни театр тимчасово припинив свою роботу. Більшість акторів пішли на фронт, чимало з них пройшли війну у фронтових концертних бригадах.

На початку 1946 року театр знову починае діяти. До його репертуару входить українська, російська, світова класика і п’єси сучасних українських драматургів.

На його сцені грали видатні митці України:  Заслужені артисти України: Микола Крсек, Антоніна Щебатуріна, Надія Мазурчак, Андрій Скиба, а також працювали режисери: Народний артист Ігор Рибчинський, Заслужені артисти України: Віталій Авраменко, Едил Ольшевський, Заслужений діяч мистецтв Іван Казнадій. Вони гідно продовжили традиції своїх славних попередників Народних артистів України: Нони Копержинської, Людмили Талах, Миколи Ярошенка.

Завдяки клопотанню директора і художнього керівника театру заслуженого діяча  мистецтв України В’ячеслава Ускова, театру повернули ім’я обласного, яке було в нього до Великої Вітчизняної війни. Нині творчий колектив театру поповнився  молодими акторами і  режисерами – випускниками театральних ВУЗів Київа,  Харкова й Івано-Франківська.

1 грудня 2009 театр ім. П.К.Саксаганського відзначив велику подію – надання творчому колективу театру статусу Академічного.


Театр постійно оновлює репертуар п’єсами вітчизняних і зарубіжних драматургів, як класиків так і сучасників, готує матеріали для видання газети”Мельпомена”,  в якому буде розповідаєть про історію театру, його творчий колектив і досягнен-ня.


До сторінки залишено 8 відг.

А про батька,на якому чверть століття тримався репертуар театру ні слова.І про Григорія Несторовича Кутургу також…Ні тут,ні на стендах з історії в самому театрі….

Всё круто всем спс))

Здравствуйте. В 60-х годах прошлого века в театре работала моя мама, Мария Михайловна Ленчур(Карабуш). Может кто знает как сложилась её жизнь? Может сохранились какие фотографии. Буду очень признателен хоть за какую нибудь информацию. Знаю только, что была аккомпаниатором пианино, могу и ошибиться. Спасибо, что нашли время прочитать моё письмо. С уважением Владимир Ленчур. P.S. С наступающим Вас Международным Днем Театра!

А Чому у вашій історії, не згадали Олександра Шабельного? Заслуженого діяча мистецтв, артиста кіно та театру?

Огромный привет всей труппе от сына бывших ваших артистов Михаила и Зинаиды Поддубных,как хорошо, что вы все есть большое вам спасибо.

Шановна пані Тетяна дуже щиро дякую Вам за повідомлення про Миколу Кам”ярука це був мій найкращий приятель дуже шкода що його талант ,мудрість зависла в небесних оселях ….Дякую Вам ,дуже дуже .З любов”ю до Вас
колишній актор театру а нині сященик о.Микола! Творчих успіхів Вам та Божого благословіння!

Шановний пане Миколо Федюк. Мабуть, ви мали на увазі подружжя Кам’яруків. На жаль, Микола Іванович Кам’ярук пішов із життя 6 вересня 2009. Про долю Софії Кам’ярук мені мало відомо. Є інформація, що вона проживає за кордоном, мабуть, у Польщі.

Шановні друзі ше нетак давно в театрі працювали п.Микола і Софія вони із Хмельниччини дайте знати де вони зараз проживають чи ще працюють в театрі прізвище незгадаю але вони були у Вас працювали за рижесера Казнадія.Дайте знати Дякую Ваш шанувальник і теж рижисер в діаспорі.


Залишити відгук