Слухайте своє серце, і тоді все буде добре…

Автор:   ‡   Дата: 21 лютого 2011   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю, Репертуар   ‡  

На початку лютого відбулася довгоочікувана прем’єра вистави «Дядечків сон» за однойменною повістю Ф. М. Достоєвського. За розвитком подій під час підготовки вистави слідкували не лише ми, а й мало не всі засоби масової інформації міста. По-перше, вже стало доброю традицією співпраці театру із засобами масової інформації. Останні, в свою чергу, щиро цікавляться театральним життям. Тож звістка про те, що саксаганці «взялися» за Достоєвського викликала зацікавленість. Але життя внесло у цей процес свої корективи.

Робота над виставою була у самому розпалі, вже готувалася прес-конференція із засобами масової інформації, коли трапилася трагічна подія – пішов з життя режисер-постановник «Дядечкового сну» Геннадій Миколайович Собода. Тож продовжити і завершити роботу над виставою було доручено В’ячеславу Стасенку. Молодий, талановитий та амбітний митець взявся до роботи та доклав усіх зусиль для того, щоб вистава вийшла на славу. Відтак, прем’єрний показ «Дядечкового сну» був присвячений пам’яті Геннадія Сободи.
Нам вдалося поспілкуватися з В’ячеславом Стасенком. Тож йому слово.

Режисер вистави «Дядечків сон» В’ячеслав Стасенко:
-Працювати над цією виставою дійсно було трохи важкувато. Насамперед тому, що склалися такі трагічні обставини – помер режисер-постановник Геннадій Миколайович Собода, котрий, власне, і збирався поставити «Дядечків сон». Тому, звісно, дороблювати виставу важко і досить відповідально. Потрібно піймати жанр, стиль, у якому працювали режисер і актори, щоб його продовжити і гідно завершити.
-Але при цьому треба і своє обличчя не втратити?
-Звичайно. Я хотів і свій почерк залишити. Зрештою і часу у нас було не так багато.
-Чи вдалося Вам втілити те, що хотілося?
-На сто відсотків, напевно, ніколи не вдається втілити задумане. Але я думаю, що глядач буде задоволений нашим результатом.
-Ми вже трішечки встигли відкрити завісу таємничості та дещо розповідали нашим читачам про «Дядечків сон». Хотілося б дізнатися Вашу думку щодо цього твору і творчості Достоєвського загалом.
-По-перше, Достоєвський – це дуже цікаво, як для глядача, так для режисера і для акторів. Там є що грати і є що дивитися. Складність Достоєвського (чим він різниться від інших драматургів і письменників) полягає у тому, що кожна сцена у виставі починається не з нуля, а з певного високого градуса. У жодного драматурга немає такого напруження. А потім треба втримати це напруження і з нього вийти ще на вищий рівень. Тут спостерігається загострення пристрастей, напруження конфлікту. У Достоєвського це виражено дуже яскраво.
-Читати Достоєвського досить складно. Напевно, складність режисерської роботи пролягає ще й у тому, щоб донести до глядача усю глибину задуму автора, щоб було зрозуміло, легко і цікаво.
-На мою думку, це все забобони щодо того, що Достоєвського складно зрозуміти. Достоєвський – це завжди детектив, який хочеться розгадати. Складність полягає у тому, щоб цікавість, закладену у творі, перенести на сцену і донести до глядача, використовуючи усі наші театральні засоби.
-Нашу постановку цікаво буде дивитися і школярам, і дорослим?
-Сподіваюся, що так. А старшокласникам, які вивчають у школі творчість Достоєвського, буде навіть корисно, прочитавши книгу, побачити виставу. Може це допоможе їм глибше пізнати зміст і задум автора, поринути у його творчість. Безперечно, вистава буде цікава усім дорослим. Кожен зможе знайти у ній щось своє. Тим паче, у «Дядечковому сні» закладений сюжет, котрий актуальний у всі часи.


-Що ж Ви хотіли сказати глядачеві?
-Слухайте своє серце і тоді все буде добре. Ми хотіли сказати цією виставою, що людина не повинна загубити у житейському морі, часто злому, брудному, свою чисту душу. Таким персонажем з чистою душею у нас є Зіна. Вона пішла на мамину авантюру лише заради порятунку свого коханого. Але, зрештою, вона розкаялася у тому, що погодилася брати участь у цій брудній справі, навіть заради благородної мети. То ж ми і хотіли сказати, що слід берегти свою душевну чистоту за будь-яких обставин.
-Щодо фіналу вистави, то у Достоєвського він дещо інший, ніж у Вашій постановці. Можна сказати, що все закінчилося добре, попри те, що авантюра розсипалася, серця багатьох людей – розбиті, помер коханий Зіни, її життя не склалося? Адже у всьому цьому все одно проглядається позитив.
-Так. Зіна розкаялася і князь, зрештою, теж зрозумів, яке нікчемне життя він проживав і теж розкаявся. Я думаю, що кожна людина у своєму житті має шанс на каяття, усвідомлення своїх гріхів і право обрати інший шлях. І не важливо, у якому віці це сталося. Ніколи не пізно покаятися. Тому й ми даємо такий трагічно-оптимістичний фінал. Якби не трапилася ця невдала авантюра, можливо, князь, Мозгляков та інші, і не зрозуміли б чогось важливого у своєму житті, не мали б нагоди змінити життя. А через таку трагічну історію був наданий шанс на покаяння. Тож, сподіваємося, що й глядачу наша постановка буде цікавою та корисною.
А про те, чи цікаво глядачу, ми мали нагоду побачити під час прем’єрних показів. Глядацька зала була переповнена. Публіка з нетерпінням чекала на «Дядечків сон». Після перегляду вистави, були різні думки. Одним вона сподобалася повністю і незаперечно, інші виказували деякі претензії до акторської гри. Це, загалом, нормальний процес. Так, власне, і має бути. Адже, скільки людей, стільки й думок. Головне, що байдужих не було. Глядачі виходили із зали, переповнені почуттями і враженнями, бурхливо обговорюючи щойно побачене на сцені. Хтось крадькома витирав сльози, а хтось перебував у задумливо-мрійливому настрої.
Як на мене, особисто, то загалом, вистава таки вдалася. Варто особливо наголосити на розкішних декораціях та яскравих костюмах, що так влучно перенесли глядача в епоху Достоєвського. А загальну атмосферу XIХ століття гармонійно доповнює прекрасна музика. До речі, створена спеціально для вистави «Дядечків сон» талановитим композитором Едуардом Коротою.
Втім, варто подивитися виставу і скласти про неї свої враження. Крім того, я б радила переглянути «Дядечків» сон кілька разів, бо ж у виставі одну й ту ж роль грають кілька акторів. Тож цікаво побачити зовсім різних князя, Зіну, Мозглякова…
Переконана, що ви заново відкриєте для себе Федора Михайловича Достоєвського через призму бачення режисера та акторів театру.
Олена Ткаченко


До сторінки есть 1 комментарий

Кто не видел “Дядюшкин сон” – тот ничего не видел!!! Лучший спектакль!!!


Залишити відгук