Канонічна біографія В. Шекспіра

Автор:   ‡   Дата: 30 вересня 2009   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю   ‡  

(фрагмент передмови „В. Шекспір. Історія та драматичні хроніки” до збірки В. Шекспіра „Історичні хроніки” (Харків: Фоліо, 2004. – с. 12-17))

ШекспірКанонічна біографія Вільяма Шекспіра складалася протягом останніх трьох з половиною століть на основі нечисленних документально підтверджених фактів та апокрифічно-легендарних відомостей. На жаль, ані за життя, ані відразу ж по смерті драматурга не було написано жодного його життєпису. Тож не дивно, що в біографії Шекспіра зустрічаємо чимало слів з відтінком гіпотетичності й непевності: “вірогідно”, “ймовірно”, “можливо”, “схоже, що”, “з огляду на звичну для тих часів практику, можна припустити” та ін. Навіть дата його народження достеменно невідома: вона встановлена за датою хрещення (26 квітня 1564 року), яка зафіксована у книзі парафіяльної церкви Св. Трійці провінційного містечка Стретфорд-на Ейвоні. Оскільки в ті часи дитину зазвичай хрестили третього дня, то днем народження великого драматурга прийнято вважати 23 квітня. Така дата цілком влаштовує англійців з огляду на її знаковість: цей день є днем Св. Георгія – покровителя Англії, тож символічно, що великий національний поет народився у день національного свята.

Батько поета, Джон Шекспір, якого внаслідок міфотворчості антистретфордіанців незрідка уявляють малоосвіченим мужлаєм, насправді був доволі впливовою і авторитетною у своєму місті людиною: з 1557 року він протягом двох десятиліть обіймав почесну посаду олдермена, у 1568 році мешканці Стретфорда обрали його бейліфом, тобто міським головою, а 1571 року він був призначений на посаду мирового судді. Дружина Джона Шекспіра, Мері, походила з роду заможного землевласника Роберта Ардена і отримала від батька чималий посаг. У родині Шекспірів було восьмеро дітей, щоправда лише п’ятеро дожили до дорослого віку. Найстаршим серед них був Вільям, на якого батьки покладали великі надії і сподівання.
У семирічному віці Вільям Шекспір, котрий на той час вже, очевидно, вмів читати і писати, був відданий до стретфордської граматичної школи, яку відвідував протягом семи років. У школах такого типу учні навчалися безкоштовно, а освіта мала здебільшого гуманітарний характер. Пріоритет надавався латинській граматиці та риториці, старанно вивчалися також і твори кращих античних авторів, зокрема Цицерона, Вергілія, Овідія, Плавта, Теренція та Сенеки. Тож не дивно, що в текстах Шекспіра можна зустріти чимало афоризмів, крилатих фраз і висловів відомих класиків, які, схоже, цитувалися по пам’яті. І хоча Бен Джонсон стверджував, що Шекспір “погано знав латину, а грецьку – ще гірше”, це аж ніяк не свідчить про загальний низький рівень знань випускників граматичних шкіл. Річ у тім, що сам Бен Джонсон закінчив елітарну Вестмінстерську школу, де викладали найкращі педагоги і талановиті вчені (приміром, історіограф і філолог Вільям Кемден), отже, цілком природно, що в своїх оцінках він виходив із власних уявлень про філологічну ерудицію.

У 1577 році фінансові справи родини різко погіршилися, невдовзі через борги Джон Шекспір змушений був продати успадковані від Роберта Ардена землі, тому про подальшу освіту старшого сина годі було і мріяти. Чим займався Вільям Шекспір після 1578 року достеменно невідомо: існують припущення, що він допомагав батькові в утриманні багатодітної сім’ї, працюючи чи то молодшим учителем, чи то учнем різника.

У вісімнадцятирічному віці Вільям Шекспір одружився з донькою заможного селянина Анною Гетвей, яка була старшою за нього на вісім років. Через півроку у них народилася донька Сьюзен, а два роки потому – двійнята Джудіт і Гамнет. Однак подружнє життя майбутнього драматурга, вочевидь, не було безхмарним: у 1587 році він вирушив до Лондона, залишивши сім’ю у Стретфорді на утриманні своїх батьків. Згідно з легендою, що переповідається першими його біографами, то була втеча від переслідувань сера Томаса Люсі, на чиїх землях молодий Шекспір нібито займався браконьєрством. Проте існують й інші версії пояснення такого рішучого кроку: можливо він посварився з хазяїном, у якого служив, а можливо, спокусившись принадами акторського життя, приєднався до однієї з тих мандрівних труп, що частенько навідувались у Стретфорд.

Чим саме займався Шекспір у столиці протягом перших двох-трьох років точно невідомо: чи-то стеріг під час вистав коней, чи-то виконував допоміжні функції у самому театрі, працюючи суфлером або забезпечуючи належні шумові ефекти. Його акторська кар’єра розпочалася, ймовірно, у театрі “Роуз” десь наприкінці 80-х років, а згодом, разом із трупою Джеймса Бербеджа йому довелося попрацювати і в “Театрі” (1594–1597), і в “Куртині” (1598–1599), і в “Глобусі”, збудованому в 1599 році синами Бербеджа. Як актор Вільям Шекспір не відзначався ані високою майстерністю, ані великими здібностями: грав здебільшого другорядні ролі (достеменно відомо, що у власних п’єсах він зіграв тінь батька Гамлета і старого слугу Адама в комедії “Як вам це сподобається”). Акторське ремесло взагалі вважалося в ті часи малопочесним. Пуританські захисники чеснот, які у 80-ті–90-ті роки розпочали свій наступ на театр, називаючи його “школою непристойностей” та “справжнісінькою бійнею християнських душ”. Акторів вони прирівнювали до “бродяг, нероб, злидарів та інших трутнів, що паразитують на тілі країни”.

Страницы: 1 2 3



Залишити відгук