Де Олена Кралєва, там – світло, радість і краса!

Автор:   ‡   Дата: 4 грудня 2010   ‡   Рубрика: Новини, Огляди та Інтерв’ю, Популярні огляди   ‡  

25 листопада у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі відбувся бенефіс артистки Олени Кралєвої. Свято присвячувалося Золотому ювілею акторки. Ця тендітна, ніжна, приваблива жінка полонить своїм талантом глядачів та слухачів. Бо ж вона не лише чудова акторка, а ще й прекрасна співачка! Її чарівний дзвінкий голос важко забути, один раз почувши. Чимало ролей зіграла Олена Іванівна, працюючи у нашому театрі. Це: Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка), Маринка («Жіночий бунт» М. Шолохова), Яринка («Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда), Марійка («Ніч на полонині» О. Олеся), Франсуаза («Спляча красуня» Я. Копкова), Аріана («Блез» К. Моньє), Гледіс («№13» Р. Куні), Агрофена Семенівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Баба Параска («Кайдашева сім’я» за І. Нечуєм-Левицьким), Селянка («Посланець до живих» В. Міняйла), Аманда («Скляний звіринець» Т. Уільямса), Анхеліна («Третє слово» А. Касони).

Тож у цей листопадовий вечір у глядацькій залі театру яблуку ніде було впасти. Друзі, колеги, знайомі та щирі прихильники таланту акторки прийшли привітати Олену Іванівну Кралєву із Золотим бенефісом.

Вечір був просто чарівним, сповненим доброї енергетики, любові, посмішок та бурхливих оплесків на адресу винуватиці свята. Її щиро вітали колеги, друзі та шанувальники.

Від імені та за дорученням міського голови Василя Савчука виступила керуюча справами міськвиконкому Ніна Іванівна Дудко. Вона привітала Олену Кралєву та вручила їй відзнаку міського голови та нагрудний знак «За заслуги перед містом».

Генеральний директор-художній керівник Київського академічного обласного музично-драматичного театру імені Панаса Карповича Саксаганського В’ячеслав Валентинович Усков  не лише привітав ювілярку, а й висловив їй вдячність самовіддану працю та вірність театру, у якому Олена Іванівна працює вже більше 22-х років! Він також вручив Олені Кралєвій Вітальну адресу, квіти та цінний подарунок.

Чимало теплих та щирих слів звучало на адресу ювілярки з вуст її колег по театральному цеху.

У програмі бенефісу були найяскравіші уривки з вистав за участю Олени Кралєвої, вокальні номери у виконанні артистки. Крім того, артисти театру дарували іменинниці та глядачам незабутні хвилини зустрічі з прекрасним мистецтвом театру, музики, танців.

Ще довго після закінчення бенефісу лунали бурхливі оплески та вітання для Олени Кралєвої.

Напередодні бенефісу ми зустрілися та поспілкувалися з Оленою Кралєвою:

-Народилася я 25 червня 1960 року в місті Бердянськ,  Запорізької області. Закінчила середню школу. Паралельно навчалася у музичній школі, по класу фортепіано. Після закінчення школи поступила у Саратовське музичне училище на вокальне відділення.

Ви з дитинства мріяли стати артисткою?

-Що Ви! Я й мріяти про акторську кар’єру не могла. Мені й на думку не спадало, що я можу бути артисткою. Певна річ, мені це все подобалося. Я часто дивилася вистави по телевізору. Але мріяти про  таке я не могла. Мені було страшно. Бо ж здавалося, що це щось таке недосяжне.

А про що ж мріяли?

-Особливих мрій не мала. Захоплювалася музикою і планувала вступити у музичне училище. А потому я думала стати педагогом по фортепіано.

Але життя розставило свої акценти?

-Так. Коли я приїхала у Саратов, то дізналася, що маю небагато шансів вступити на клас фортепіано. Втім, я непогано співала і вирішила спробувати себе у вокалі. Так, у 1977 році я стала студенткою Саратовського музичного училища. 4 роки я навчалася на вокальному відділенні.  По закінченню навчання я отримала пропозицію працювати артисткою хору в Саратовському театрі оперети.

А що було далі?

-Я працювала артисткою хору в Саратовському театрі оперети й одночасно готувалася до вступу у консерваторію. Та під час прослуховування мені повідомили, що мої вокальні дані дещо заслабкі для опери. Але натомість я отримала цікаву пропозицію. У Саратові на той час існувало театральне училище ім. Слонова. Там свого часу навчалося чимало відомих нині акторів (Олег Табаков, Олег Янковський, Володимир Конкін).  Згодом було вирішено закрити це театральне училище. А на базі консерваторії відкрити театральний факультет. Так я потрапила в перший набір новоствореного факультету на відділення музичної комедії. Так мені вдалося одночасно навчатися і акторській майстерності, і вокалу.  У 1988 році я отримала вищу освіту за спеціальністю «Актор музичної комедії».

А як Ви потрапили у Білу Церкву?

-Після закінчення навчання я отримала, так званий, «вільний» диплом і вирішила повернутися до батьків в Україну. Я їздила на прослуховування у Дніпропетровський театр. Але вакансій там на той час не було. Якось сестра мені повідомила, що  на гастролі у Бердянськ приїхав Київський театр. І запропонувала піти на прослуховування. Я вирішила спробувати. Мені вдалося потрапити на засідання художньої ради театру (директором театру тоді був Володимир Фадєєв). Я співала їм «Соловейка» М. Кропивницького і ще щось (вже  й не пам’ятаю). І мене зарахували в трупу театру на посаду артистки І категорії. Це було 10 липня 1988 року. Одразу ж я отримала роль Уляни в «Сватання на Гончарівці» , і вже через кілька днів я разом з театром поїхала на гастролі у Мелітополь.  Кумедним фактом було те, що весь цей час я вважала, що працюю у столичному театрі. Бо ж він називався Київським обласним. Аж поки мені хтось не повідомив, що театр з Білої Церкви.

Це Вас не змусило змінити своє рішення?

-Ні. Я подумала, що нехай буде Біла Церква. Правда згодом я дізналася, що й приміщення власного на той час театр не мав. Тож коли я вперше приїхала У Білу Церкву, була дещо шокована побаченим. Але, людина звикає до всього…

Не жаліли, що приїхали у Білу Церкву?

-Та ні. Якось звикла. Та й не в моєму характері швидко змінювати місце роботи. Потихеньку почала обживати нове місто і роботу. Спочатку  я 5 років жила в гуртожитку. Згодом театр отримав кілька однокімнатних квартир. На той час директором театру вже був Геннадій Миколайович Собода. За його сприяння у 1993 році я отримала квартиру.

Трохи згодом у моєму житті з’явився коханий чоловік. Так і жила.

І весь час працювали у театрі?

-Так. Щоправда, паралельно працювала ще й у музичній школі № 5, викладала дітям вокал. Крім того, співала у ансамблі цієї музичної школи – «Юр’ївські вечорниці». Аж до минулого року я так працювала. Та згодом, насичений робочий графік  у театрі змусив покинути всю іншу роботу. І це дуже добре, що є можливість повністю віддаватися улюбленій роботі у театрі. До того ж, тривалий час у театрі були фінансові проблеми. А тепер таких проблем немає. Навпаки, у нас одна з найвищих заробітних плат серед театрів. Та й на відсутність ролей не жаліюся.

При спілкуванні з мешканцями Білої  Церкви щодо вашої творчості доводилося неодноразово чути: «А як співає Олена Кралєва!» Тож публіка все ж таки більше акцентує увагу на ваших вокальних здібностях, ніж на сценічних образах. Як Ви до цього ставитися?

-Відверто кажучи, мене це трішки ображає. Трапляється, що після вистави підходять глядачі і кажуть: «Боже мій! Як же Ви співали!» і ніхто не каже: « Як же Ви грали!». А мені так цього хочеться. Зізнаюся, що драматична робота для мене цікавіша, ніж вокальна.

Що Ви ще мрієте зіграти, заспівати у на сцені театру?

-Я дуже люблю п’єсу А.Чехова «Ведмідь». Там я грала Олену Іванівну Попову. На жаль, зараз ця вистава не йде у нашому театрі. Я б із задоволенням грала б російську класику.

А серед тих ролей, котрі Ви граєте зараз, є улюблені?

-Так. Відколи ми перестали грати Чехова, мені дуже хотілося, щоб з’явилося щось подібне у драматичному плані. Так у мене з’явилася роль Аманди (мами невеликої родини) у п’єсі «Скляний звіринець». Ця роль близька мені за характером. Є у мене невеликі, епізодичні ролі в «Блезі», «№ 13». Але попри все, ці ролі характерні, цікаві для мене і глядача. Мені довелося грати дуже багато казок – Кішечки, Собачки, Ворони, Дівчатка, Хлопчики.

Ви можете сказати, що Ви – щаслива людина, що життя вдалося?

-Так! Я дуже вдячна Богу за те, що він мені дав. Найперше, я дякую Богу за моїх батьків, котрі завжди мене підтримували у всіх моїх починаннях. На щастя, ще жива моя мама, котра мешкає у Бердянську. До того ж, я дякую Богові, що послав мені чудового чоловіка. Раніше він також працював у нашому театрі. А зараз він – вільний художник. Його запрошують різні театри на постановки вистав. А у вільний час він чекає дружину вдома. Ви знаєте, я люблю готувати. Але виявилося, що мій чоловік готує ще краще!

Він розуміє і підтримує Вас?

-Так, звичайно. Хоча, певна річ, він хоче, щоб дружина була поряд. Але він розуміє і підтримує мене у моїй творчій роботі. Я справді вважаю себе щасливою людиною!

Дякуємо Олені Іванівні Кралєвій за цікаву розмову та зичимо їй міцного здоров’я, родинного щастя та затишку, омріяних ролей, успішних виступів, вдячних глядачів та прихильників її таланту!

Нам цікаво було дізнатися і думки колег Олени Кралєвої по театральному цеху.

Директор по творчій діяльності Наталя Гаєвська:

-Олена Кралєва – це одна з перших людей, з ким я познайомилася у театрі, коли прийшла сюди працювати. Перша моя робота – вистава «Блез». І саме Олена Кралєва була героїнею цієї вистави. Що я можу сказати? Більш слухняної, педантичної, вимогливої до себе актриси я не знаю. І це правда! Це людина, котра зіграла чимало ролей, багато років працює в театрі. У неї чарівний голос. Окрім творчого таланту Олена Іванівна володіє ще й багатьма іншими здібностями і чеснотами.  І при усьому цьому вона дуже скромна.  Олена Іванівна «ловить» кожне слово і намагається виконати якнайкраще вимоги режисера. Це викликає надзвичайну повагу.  Олена Кралєва – Артистка  з великої букви. Побільше б таких людей!

Заслужена артистка України Лідія Дяченко:

-Я вже дуже давно працюю з Оленою Кралєвою у нашому театрі. Хочу сказати, що Оленка у житті – прекрасна людина. Якщо я – феєрверк емоцій, то вона – спокійна і поміркована. Спілкуватися з нею – одне задоволення. Коли ми виїжджаємо на гастролі, то часто мешкаємо в одному готельному номері. Тож можу сказати, що Олена стримує мої бурхливі емоції, нормалізує їх. І мешкати разом з нею – теж одне задоволення. Вона, як і я – рання пташка. Ми знаходимо з Оленкою порозуміння і спільну мову. До  того ж, Олена Кралєва – прекрасна партнерка по сцені. Ось, скажімо, у «Сватанні на Гончарівці», я собі не уявляю іншої  Уляни. Я вже настільки до неї звикла, так нам комфортно разом працювати! Знаєте, головне у партнера – це очі. У Олени очі – неймовірні, вони не брешуть.  Тож про Олену Кралєву можу сказати лише найтепліші слова. Бог наділив її прекрасним голосом. І, взагалі, у неї, як кажуть, все на місці: і худенька, і маленька, і талановита, і голосиста. Там, де Олена Кралєва, там – світло, радість і краса!

Заслужений артист України Володимир Рєпін:

-Олена Кралєва – мила, тендітна, приваблива. Вона просто створена для театру. Адже в театрі працюють люди, одержимі своєю професією. Для них особисте життя, родина відходять на другий план. Театр вимагає повної віддачі. У цьому сенсі Олена Кралєва саме така. Я ніколи не чув, щоб вона від чогось відмовилася, чомусь обурилася. Їхати на виїзд рано-вранці, повернутися дуже пізно, а вранці знову – працювати. І при цьому жодного разу я не чув від неї, що вона втомилася.

У нашому театрі є група акторів, на яких тримається імідж нашого театру, що свято оберігається: немає пліток, боротьби за ролі. До таких акторів належить і Олена Кралєва.  Вона віддана колективу, у якому працює. Це таке щастя, що Кралєва потрапила у наш театр. З Оленою дуже легко працювати на сцені. Коли знаходишся з партнером на сцені, то дивишся очі в очі і відчуваєш, як він сприймає тебе. Ось Олена Кралєва  у цьому відношенні – ідеальна партнерка. Вона вловлює навіть найменші нюанси і віддається повністю творчості. У театрі, в акторській роботі є такий вираз: «Ти мені посилаєш «петельку», а я тобі – «крючечок». Так ось, петелька – гачечок, петелька – гачечок і виходить цілісний виріб, як у плетінні. Так само і у нашій роботі. І я вважаю, що у Олени Кралєвої це «плетіння» з партнером на сцені виходить дуже вдало. Вона дуже гарно сприймається глядачем. Є у Олени привабливість особлива. Вона лише виходить на сцену, а глядачам вже приємно на неї дивитися. Така від неї йде позитивна енергетика.  Я не знаю, скільки мені ще залишилося працювати в театрі, але з такими партнерами виходити на сцену і бачити їх – справжнє задоволення. Тож,  від імені усіх колег по театральному цеху, я зичу Олені Кралєвій ще довгого сценічного життя, нових ролей та безліч шанувальників її таланту.

Підготувала Олена Ткаченко



Залишити відгук