Я хочу змінити Світ, щоб ми краще жили

Автор:   ‡   Дата: 26 грудня 2009   ‡   Рубрика: Огляди та Інтерв’ю   ‡  

stasenkoВ’ячеслав Олександрович Стасенко – киянин, народився в сім’ї військовослужбовця.  Дитинство його, як він вважає, нічим не відрізнялося від інших.

–  Пам’ятаю, дуже не хотів іти в школу і весь час до дев’ятого класу мучився там. Хоча маю похвальні грамоти за початкові класи бо вчився на відмінно. Мама до школи навчила мене писати, читати і рахувати і я нудився на уроках разом з недорозвиненими. І в піонери мене прийняли в перших лавах за успіхи та поведінку. Але весь час тісно мені було в школі і нудно. В старших класах почав сваритися з учителями, доводив їм свою думку. І врешті утік із школи і пішов учитися в ПТУ. думав поступати в Дніпропетровське театральне училище ( воно єдине де беруть після 9 класів). Але в останній момент передумав, не хотів їхати від дому, від друзів. Та в бурсі було цікаво і весело, а головне ми були вже студентами, до нас зверталися на Ви, з повагою. А ще й отримували стипендію! В 15 років почалося доросле життя. Я переконаний, що школа (в тому вигляді, як зараз) гальмує розвиток особистості, в багатьох випадках принижує молоду людину, не дає розкритися. Я почав читати справжню літературу і розуміти її тільки після училища в інституті. Я міг би досягти більшого, як би в мене були справжні педагоги ще в школі.

Про майбутню професію драматичного актора, а тим паче режисера, хлопець ніколи навіть не думав, проте в шкільні роки завжди брав активну участь у художній самодіяльності, із задоволенням виступав на концертах. А з ранніх дитячих років жила в юному серці велика мрія – стати клоуном, смішити людей, підносити їх настрій, приносити  радість.  Сам створював смішні клоунські костюми, і йому це подобалося.  Малий В’ячеслав уже тоді вважав професію клоуна найвищою в акторській творчій діяльності, великим даром. І мрія його майже збулася. Доля привела його до Київського театрального університету ім. І. Карпенка-Карого і він став актором.

Мабуть, не останню роль у цьому зіграли спадкові бабусині гени. Жила вона в Кагарлицькому районі й була актрисою самодіяльного театру, який з успіхом виступав з виставами не лише в Кагарлику, а й у Білій Церкві, в районі та області.

В’ячеслав вступив на акторський курс до заслуженого діяча мистецтв України Олійника Леоніда Артемовича. Йому було вже вісімдесят років і він не встиг довести курс до кінця, але навіть за той недовгий період викладання  зумів дати своїм студентам ґрунтовні знання. Серед його учнів багато відомих  акторів і режисерів. Від педагогів, котрі працювали з курсом, В’ячеслав отримав фундаментальну театральну школу, той професійний мінімум, який повинен мати кожен актор і режисер, і який побудований на системі Станіславського та на тих знаннях наших корифеїв, які розвивали український театр.

У 2001 році, після закінчення акторського курсу, В’ячеслав був прийнятий до трупи Київського державного театру «Колесо», що на Андріївському узвозі (він і нині працює там актором). Там молодий актор набував уміння й досвіду акторської професії, відразу отримавши роль Клеанта у виставі «Уявний хворий» за Мольєром. З тих пір він зіграв у «Колесі» більше десяти ролей, серед них – Бєляєв (у виставі «Месяц в деревне» за п’єсою І. С. Тургенєва), Олег (Ярослав Стельмах, «Гра на клавесині»), Хороший –(«Пристрасті дому пана Г.П.» за О.Пчілкою), Собачко – («В Києві на подолі» за Янчуком) та інші. У міжнародному проекті театру «Колесо» і театру ім.Рачо Стоянова (м.Габрово, Болгарія) була створена вистава «Золоте руно», за мотивами міфу по п’єсі Радоя Раліна. Це був оригінальний синтез античності й сучасності. Головну роль Язона зіграв В’ячеслав Стасенко. Вистава з успіхом була представлена на багатьох міжнародних фестивалях в Болгарії, Македонії та Україні.

–   Актори нашого театру грали російською мовою, – розповідає він, – а болгари – болгарською. Було дивно й незвично, але зрозуміло. Ми ж усі слов’яни, і нам достатньо було тижня, щоб ми, не знаючи болгарської, вільно спілкувалися слов’янською мовою.

Страницы: 1 2


До сторінки есть 1 комментарий

Бажаємо цьому режисеру щасливої і великої творчої долі!


Залишити відгук