Володимир Рєпін – жива легенда театру Саксаганського

Автор:   ‡   Дата: 5 жовтня 2011   ‡   Рубрика: Новини, Огляди та Інтерв’ю   ‡  

27 вересня у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського відбувся бенефіс заслуженого артиста України Володимира Рєпіна.

Ім’я Володимира Олександровича добре відоме кожному білоцерківцю. Ще б пак! Лише на сцені театру він відслужив пів віку! До того ж, Володимир Олександрович Рєпін, не зважаючи на свій поважний вік (відкриємо секрет – йому нещодавно виповнилося 80 років!), займає активну життєву позицію. Він є учасником багатьох міських та районних культурно-просвітницьких заходів, радо зустрічається з дітьми, молоддю, пише книги, популяризує театральне мистецтво усіма можливими засобами. Та й у стінах театру його знають не лише, як талановитого актора, котрому до снаги будь-яка роль, а й як вмілого учителя, досвідченого наставника молодої театральної порослі. Крім того, усім відомо, що краще за Володимира Олександровича, ніхто не знається на історії рідного театру. Він я к «ходяча театральна енциклопедія» – хай не ображається на мене шановний ювіляр. Та й людина він відкрита, чуйна, щира, привітна. Для кожного завжди знайде потрібне слово, подарує щирий комплімент, лагідну посмішку. Він переймається не лише власними справами, він вболіває за театр і за рідне місто. То ж і люблять його білоцерківці. За його талант, за щирість, за людяність і за відкритість.

І не дивно, що у день бенефісу Володимира Рєпіна театральна зала була переповнена. Та й то не всі шанувальники його таланту змогли потрапити на це свято.

А вийшло воно по-родинному теплим та затишним. Ювіляра вітали і поважні гості, і вдячні глядачі, і пересічні білоцерківці.

Згадувалися помітні події з його життя, дарувалися квіти, посмішки, подарунки. Колеги-артисти створили цілу програму на честь ювіляра.

Нагадаємо й вам віхи з біографії актора.

Володимир Олександрович Рєпін народився 3 липня 1931 року у місті Бердичів, що на Житомирщині.  Мати – вчителька молодших класів, батько служив в органах НКВС, а з 1935 року був направлений в село Хажин Бердичівського району керувати сільським господарством.

До початку Великої Вітчизняної війни Володя встиг закінчити на «відмінно» три класи школи. А тоді довелося припинити навчання на довгих 4 роки. Після звільнення від окупації сім’я переїхала до Бердичева. Батько, повернувшись з війни, залишив родину.

Володя продовжив навчання і після закінчення 7 класів працював на заводі «Прогрес» модельником по дереву.

З 1952 до 1959 рр. служив в армії. Володимиру довелося виконувати свій «інтернаціональний обов’язок»  в Угорщині. Учасник бойових дій.

Після армії Володимир навчався у театральній студії при Бердичівському міському театрі, де й працював згодом актором. Потому були Коломийський та Нововолинський театри.
Нова віха життя актора розпочалася у березні 1962 року, коли він прийшов на службу у Київський обласний музично-драматичний театр ім. П. К. Саксаганського.

У 1978 році заочно закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого.

Деякий час Володимир Олександрович поєднував акторську діяльність з посадою завідувача літературною частиною.

На сьогоднішній день трудовий стаж Володимира Олександрович у театрі Саксаганського налічує 50 років! За цей час актором було зіграно понад 230 ролей.

З характеристики актора:

«За час роботи в театрі Володимир Олександрович створив низку яскравих різнохарактерних сценічних образів. Визначними рисами цього актора є велика працелюбність, творчий підхід та професійне вирішення складних ролей. Актор ніколи не відмовляється від ролей, відповідально ставиться до своєї роботи, із захопленням, професійно виконує її. Артист спокійний, урівноважений, ввічливий. До керівників та режисерів ставиться з повагою. Бере участь у концертах, фестивалях. За наполегливу працю та відданість справі театру неодноразово нагороджувався грамотами та подяками від адміністрацій обласних, районних та міських рад. Актор користується великою популярністю у глядачів, заслуженим авторитетом і повагою серед співробітників».

Володимир Олександрович Рєпін – заслужений артист України, його ім’я занесено до Золотого Фонду Білої Церкви.

Привітати актора зі славним святом завітали поважні гості.

Мер Білої Церкви Василь Петрович Савчук вручив ювіляру відзнаку міського голови «За заслуги перед містом». Василь Петрович щиро подякував Володимиру Олександровичу за сумлінну багаторічну працю. А ще зізнався, що ім’я Рєпін у нього особисто асоціюється з театром Саксаганського. Так воно і є насправді.

Це підтвердив і генеральний директор-художній керівник Київського академічного обласного музично-драматичного театру ім. П. К. Саксаганського, заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Усков. Він також щиро привітав та подякував ювіляру за працю та відданість театру. А ще В’ячеслав Валентинович виконав почесну місію. Він вручив Володимиру Рєпіну Почесну Грамоту від Міністерства культури України, Почесну Грамота від Національної спілки театральних діячів України, подарунок та грамоту від міжрегіонального відділення НСТДУ, цінний подарунок та квіти від колективу театру. Завітали на свято і представники області. Почесну Грамоту Київської обласної ради з врученням іменного наручного годинника та квіти ювіляру вручили помічник голови, депутат Білоцерківської міської ради Вадим Коверда і  радник голови, редактор журналу «Київщина» Тетяна Соловей. Вони ж передали щирі слова подяки та зачитали Вітальний адрес від голови Київської обласної ради Олександра Сталіноленовича Качного.

Цього вечора ювіляр також отримав Грамоту та щирі слова вдячності за багаторічну співпрацю від Центру творчості дітей та юнацтва Київщини.

Ось так вшанували ювіляра з нагоди його бенефісу. Втім, напевно, найціннішими подарунками для Володимира Олександровича були щирі посмішки, прихильність, вірність та вдячність його глядачів. За багато років творчої діяльності таких у ювіляра є не одна сотня, а то й тисяча осіб. Тож хотілося б звернутися до  шановного Володимира Олександровича з побажаннями йому міцного здоров’я, творчої наснаги ще на багато років.

Олена Ткаченко



Залишити відгук