«Дядечків сон» – легко, смішно, цікаво і повчально…

Автор:   ‡   Дата: 12 січня 2011   ‡   Рубрика: Новини, Репертуар   ‡  

Які асоціації виникають у вас при згадці про твори  Федора Михайловича Достоєвського? Легкість, сміх, сучасність, актуальність? Ні?

Тоді вам варто подивитися нову виставу «Дядечків сон», яка незабаром відбудеться у Київському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. П. К. Саксаганського

Ви будете приємно здивовані! Твір, що був написаний у середині ІХХ  століття, ніби списаний із сьогодення! І якби не костюми та декорації того часу, можна було б запросто подумати, що події відбуваються у наш час.  Тож і нинішній публіці буде цікаво дивитися нову виставу.  Більше того, вона матиме можливість не просто споглядати дійство на сцені, а впізнавати у героях своїх знайомих, сусідів, чи й…самих себе. А відтак, від душі посміятися!

Робота над виставою у самому розпалі. Тож ми зазирнули за лаштунки і поспілкувалися з режисером вистави Геннадієм Миколайовичем Сободою та деякими акторами, що отримали ролі у постановці.

Гадайте, глядачу буде цікава класика?

-Звичайно! Проблема, піднята у творі, актуальна і сьогодні. Намагання «вибудувати» своє життя, свій успіх за рахунок інших людей було притаманне людям і у минулому-позаминулому століттях. Так і зараз. Адже і у нас є багаті та бідні, і ті, котрі намагаються «урвати» шмат від «пирога» багатіїв. І для досягнення своєї мети обираються різні шляхи. У даному випадку, розмінною монетою стають молодість, краса, духовна чистота. І все це через наполягання мами, котра таким чином намагається влаштувати благополуччя своєї доньки і своє  – поряд з донькою. Це основна колізія, котра, на мою думку, буде актуальною завжди. До того ж, сприйматиметься все так легко і невимушено! Справжній відпочинок та маса емоцій!

Нагадайте нашим читачам, про що йдеться?

-Провінційне містечко. Тут про високі матерії не говорять. Їм би попліткувати. Це – основна розвага місцевих мешканців.  У провінційному містечку важко знайти достойного жениха для своєї вже дорослої доньки Зіни. Особливого вибору немає. Тому доводиться приймати залицяння такого собі парубійка Мозглякова. Навіть попри те, що Зіна кохає іншого молодика. Але раптом у містечко приїздить князь К. Старий князь перебуває вже на межі маразму, але він – багатий.  Ось тут і розпочинаються основні події. Інтриги, обман, брехня, махінації і…викриття.

Ви чітко дотримувалися тексту твору?

– Ні, звичайно.  Я чітко дотримувався драматургії. А для посилення конфліктної ситуації я дещо по-іншому «вималював» деякі епізоди. Адже ми повинні максимально втримати увагу  глядача: що ж буде далі? Такі драматургічні хитрощі повинні бути присутні у виставі.

Достоєвський – це класика. У Вас буде класична вистава чи осучаснена?

-Найважливіше – людські стосунки. Тому хитрувати, щось вигадувати – не бачу сенсу. Це буде класика – комедія російською мовою.  Я брав повість і три варіанти п’єси. Всі варіанти я компонував і робив свій власний.

Скажіть, будь ласка, кілька слів про акторський склад вистави.

-У виставі задіяно чимало акторів. Цікаво, що деякі актори самі попрохали взяти їх у виставу на конкретні ролі.  Тому матимемо кілька акторів на одну роль.

-Працюєте з кількома одразу?

-Так. Наразі актори працюють, стараються.

Деякою інтригою для глядачів, гадаю, стане поява Всеволода Шекіти в новому амплуа?

– Так. Зараз він репетирує роль Софії Петрівни Карпухіної. Паралельно з ним цю роль гратиме Людмила Мерва. Що з цього вийде – судити глядачам.

За п’єсою, роль чоловіка Марії Олександрівни  Москальової – Афанасія Матвійовича  –  епізодична. А у Вас?

-У нас вона так і залишилася епізодичною. Головна мета – охарактеризувати Марію Олександрівну, як бой-бабу, котра «придавила» навіть такого чоловіка. Я спеціально взяв на роль  Москальова  Всеволода Шекіту і Романа Вдовику – показних мужчин. Комедія та й годі!

Грати Достоєвського – це цікаво і відповідально

Поспілкувавшись з режисером, ми не оминули увагою і акторів. Певна річ, з усіма виконавцями ми поспілкуватися не змогли. Втім, кількох акторів, що виконують ролі основних персонажів, нам таки вдалося «розговорити».

Світлана Лановенко, виконавиця ролі Марії Олександрівни Москальової:

Моя роль – просто чудова. Це гостро характерна роль, такий собі «Бонапарт у спідниці», жінка, що тримає все у своїх руках, у тому числі і родину, чоловіка, всіх – під підбори! Разом з тим, вона – кумедна!

Чи близька Вам ця роль?

– Так. Вона близька мені за характером. Я, загалом, –  характерна особистість.

Складно вживатися у таку роль?

-Трішечки складно у тому, що моя героїня – у більш поважному віці, адже її доньці -23 роки. Тож мені трохи не вистачає її віку, а звідси – і досвіду.

Костюмів поки що немає, то ж Ви ще не спробували себе відчути у дещо об’ємнішому вигляді?

-На жаль, так. Але мені завжди було цікаво відчути себе у такому образі. Бо ж у житті помічаю дефіцит деяких «деталей» (посміхається). Нарешті, у мене хоча б на сцені будуть пишні форми! На це варто подивитися!

Анатолій Бевз, один з виконавців ролі князя:

-Я особисто вважаю, що це прекрасніший матеріал Федора Достоєвського. Він чудовий, комедійний і, я думаю, що він піде в життя і буде касова вистава. Режисура у нас загартована, перевірена часом, класична, без усіляких витребеньок. Адже  зараз буває так: «Нічого, що гірше, зате – інше». У нас такого не буде. Зате буде весело і цікаво! Сподіваюся, що вистава матиме довге сценічне життя.

А щодо Вашої ролі?

-Моя роль прекрасна!

Чи важко Вам було вжитися в образ?

-Вжитися можна, якби лише тексту було менше (посміхається), бо ж роки вже не ті. Але роль – чудова. Режисер знає, що робити і ми йому довіряємося повністю. Відтак, вважаю, що коли є командна робота, взаєморозуміння між акторами і режисером, гарний матеріал, добре виписані усі персонажі, то й результат буде відповідним, і глядач отримає справжнє задоволення від перегляду цієї вистави.

Олександр Коломієць, один з виконавців ролі Мозглякова:

Наскільки близька  Вам ця роль?

-Близька у тому, що Мозгляков –  людина проста: що думаю, те й кажу. Але прикро, що він здійснює дурні вчинки.

Наприклад?

-Те, що запевняє дядечка, що все це був лише сон.

Тобто піддається загальній брехні і обману?

– Так. Та не так сталося, як гадалося…

Легко грати Достоєвського? Різниця відчувається: грати класику і сучасні п’єси?

-Вважаю, що немає різниці, яка вистава: за класичним твором чи сучасна. Якщо матеріал хороший і актуальний, персонажі гарно «виписані», акторам є де розкритися, то й глядачу буде цікаво. «Дядечків сон» – саме такий.  Тож грати Достоєвського – цікаво і відповідально. Я вперше працюю з режисером Геннадієм Сободою та вже відчуваю, що все виходить гарно. До того ж, нам, молодим акторам, приємно, що вистава буде сучасною і легкою для сприйняття. Бо ж гратимемо, по суті, своїх ровесників. То ж, вважаю, вистава буде цікавою глядачам різних поколінь.

Альона Магрело, одна з виконавиць ролі Зіни:

-«Дядечків сон» – класична драматургія і я давно хотіла зіграти подібну роль. Разом з тим, сподіваюся, вистава сприйматиметься легко, невимушено. Адже все так, як у сучасному житті: і сміх, і сльози, і любов!  Щодо моєї героїні Зіни, то вона мені є досить близькою за характером. Це лірично-драматична роль. Мені шкода Зіну. Я,  особисто, хотіла б, щоб мама прислухалася до моєї думки і до моїх бажань, особливо, коли це стосується заміжжя. А то може вийти як у «Дядечковому сні» – незручно, соромно і смішно.

За п’єсою, мама Вашої героїні досить сильно «пресує» доньку. Чи відчуваєте Ви «прес» зі сторони Світлани Лановенко?

-Так, справді, це відчувається! Гадаю, глядач це теж відчує. А може, хтось і себе впізнає.

Ми ж щиро дякуємо за цікаві інтерв’ю та бажаємо творчій групі успіху у роботі над виставою за твором Ф. М. Достоєвського «Дядечків сон». З нетерпінням чекатимемо на прем’єру!

Режисер-постановник – Геннадій Собода

Помічник режисера – Людмила Чумак

Художник-постановник – Олег Сидоров

Художник по костюмах – Анастасія Овсянікова

Дійові особи та виконавці:

Марія Олександрівна Москальова – Світлана Лановенко

Зінаїда Афанасіївна – Світлана Гданська, Альона Магрело, Наталя Сінькова

Афанасій Матвійович – Всеволод Шекіта, Роман Вдовика

Павло Олександрович Мозгляков  –  Валерій Кічка, Олександр Коломієць, Микола Молодика

Князь – Іван Калініченко,  Анатолій Бевз

Настася Петрівна – Ніна Кравчук, Надія Теслюк

Софія Петрівна Карпухіна – Людмила Мерва, Всеволод Шекіта

Анна Миколаївна – Юлія Саражинська

Наталя Дмитрівна – Лідія Дяченко

Фелісата  Михайлівна – Надія Моцна

Луіза карлівна – Анжеліка Кісліцина

Параскева Іллінічна – Олена Кралєва

Пахомич – Ігор Болховітін

Сафрон – Олександр Самойленко

Підготувала Олена Ткаченко



Залишити відгук